Справа № 22ц -1403/2007 р.                      Головуючий у 1-й інстанції Медвідь Н.О.

Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМУКРАЇНИ

22 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М.В.,

Суддів             -  Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

При секретарі - Степурі Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Уг частину будинку.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що сторони перебували в шлюбі з 1998 року . Від шлюбу мають малолітню дочку:ОСОБА_3, 2001 року народження.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2005 року шлюб між сторонами був розірваний.

У 1999 році, тобто в період шлюбу, сторони купили житловий АДРЕСА_1

Згідно довідки Києво-Святошинського БТІ віл 29 березня 2006 року за № 857/06, право власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_1

Так як АДРЕСА_1 був придбаний сторонами у шлюбі, позивач просив розділити майно подружжя, визнати за ним право власності на 1\2 частину житлового АДРЕСА_1та визнати за відповідачкою право власності на 1\2 частину зазначеного будинку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року позов задоволено .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1. подала до суду апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 24 жовтня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого

2005 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4, 2001 року народження. В період шлюбу сторони купили житловий АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 листопада 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу за реєстром №6560.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо, самостійного заробітку, (доходу).

Вважається,  що  кожна річ,  набута за час  шлюбу,  крім  речей  індивідуального користування є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України - об'єктами права власності спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що спірний будинок був придбаний сторонами за час шлюбу, то він належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя то згідно вимог ст.ст. 60, 70 СК України їх частки визнаються рівними.

Посилання позивачки на порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є необгрунтованими, спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року є законним і не підлягає скасуванню а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

протягом двох місяців.