КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011                                                                                           № 37/189

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 – представник за дов. б/н від 18.04.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 – представник за дов. №2-261д від 16.06.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 04.07.2011р.

справа №37/189 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА ТЬЮБ МАНУФАКТУРІНГ”

до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

про стягнення 301768,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

     Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА ТЬЮБ МАНУФАКТУРІНГ” (далі – позивач) в травні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – відповідач)  про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за договором поставки нафтопродуктів №008/95-10 від 21.12.2009р. в розмірі 301768,57 грн., 3017,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №37/189 позов задоволено повністю.  Стягнуто з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА ТЬЮБ МАНУФАКТУРІНГ” 301768,57 грн. суми попередньої оплати, 3017,69 коп. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №37/189 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. у справі №37/189 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 27.09.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. по справі №37/189  без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 008/95-10 від 21.12.2009 р. (далі – договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 та 1.2. якого є поставка бензину А-95, який постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2010 році, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах  даного договору нафтопродукти.

Відповідно до пункту 1.3. даного договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4 та 3.7 договору встановлено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах ЕХW франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії “Управління з переробки газу та газового конденсату” ДК “Укргазвидобування” після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у додатку; покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в пункті 3.1. даного договору, до місця призначення; покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня на передодні навантаження; право власності та усі ризики на нафтопродукти переходять в момент приймання-передачі нафтопродуктів згідно з пунктом 3.1. договору; покупець зобов’язаний  прийняти та підписати акт приймання-передачі або/та накладні у триденний термін з моменту їх отримання та передати постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою підписаного оригіналу рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом триденного строку підписані акти приймання-передачі або/та накладні або заперечення щодо їх підписання, то акти приймання-передачі або/та накладні вважаються узгодженими сторонами і прийнятими покупцем.

Відповідно до пункту 4.1 даного договору встановлено, що ціна на одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписане повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даних договорів. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватись згідно з пунктом 4.4 даних Договорів.

Згідно з пунктами 4.2 та 4.4 договору загальна їх вартість визначається як сумарна вартість нафтопродуктів, зазначених у всіх щомісячних доповненнях до даного договорів, що укладені сторонами за весь період дії договору. Ціна на нафтопродукти може змінюватись постачальником в залежності від кон’юнктури ринку, про що постачальник письмово повідомляє покупця протягом 1 (одного) дня з моменту прийняття нової ціни.

Відповідно п. 5.1. договору покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником.

Згідно п. 5.3 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформлюється актом звірки і є обов’язковою для сторін.

Також, пунктом 5.4. договору визначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору .

Відповідно до пункту 10.1 даного договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2010 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Так, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Крім того, протягом 2010 року сторонами були підписані доповнення № 1-5 до договору № 008/95-10 від 21.12.2009 р., в яких сторони погодили, що постачальник передає покупцеві з січня до березня 2010 року бензин А-95 в кількості 1020 тонн на  загальну суму 7788780,00 грн., згідно вищенаведеної таблиці:

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору поставки нафтопродуктів  № 008/95-10 від 21.12.2009 р. з урахуванням доповнень № № 1-5 до даного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставку нафтопродуктів у розмірі 7 667 362,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача, а саме: № 3 від 12.01.2010 р. на суму 396 000,00 грн., № 8 від 14.01.2010 р. на суму 887 200,00 грн., № 16 від 18.01.2010 р. на суму 30 000,00 грн., № 19 від 19.01.2010 на суму 85 888,40 грн., № 22 від 20.01.2010 р. на суму 415 000,00 грн., № 24 від 21.01.2010 р. на суму 15 000,00 грн., № 25 від 22.01.2010 р. на суму 425 000,00 грн., № 29 від 26.01.2010 р. на суму 84 321,81 грн., № 32 від 27.01.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 35 від 29.01.2010 р. на суму 5 140,00 грн., № 49 від 02.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 54 від 04.02.2010 р. на суму 81 900,00 грн., № 58 від 05.02.2010 р. на суму 66,01 грн., № 69 від 17.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 70 від 17.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 72 від 18.02.2010 р. на суму 28 847,95 грн., № 73 від 18.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 74 від 19.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 77 від 23.02.2010 р. на суму 91 010,42 грн., № 81 від 24.02.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 84 від 26.02.2010 р. на суму 353 555,00 грн., № 87 від 02.03.2010 р. на суму 74 882,43 грн., № 107 від 04.03.2010 р. на суму 230 000,00 грн., № 108 від 04.03.2010 р. на суму 193 555,00 грн., № 109 від 05.03.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 113 від 10.03.2010 р. на суму 371 000,00 грн., №  116 від 11.03.2010 р. на суму 423 555,00 грн., № 118 від 12.03.2010 р. на суму 87 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

04.03.2010 р. між сторонами були укладені доповнення до договорів про заміну первісного новим зобов’язанням (новація), а саме:    

- доповнення до договору № 065/ДП-09 від 14.12.2009 р. про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація), відповідно до умов якого сторони погодили, що зобов’язання постачальника за договором № 065/ДП-09 від 14.12.2009 р. в сумі 8 782,00 грн. припинилося і виникло нове зобов’язання постачальника по договору № 008/95-10 від 21.12.2009 р. в сумі 8 782,00 грн., дана сума переводиться як попередня оплата по договору № 008/95-10 від 21.12.2009р.;

- доповнення до договору № 065/95-09 від 28.08.2009 р. про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація), відповідно до умов якого сторони погодили, що зобов’язання постачальника за договором № 065/95-09 від 28.08.2009 р. в сумі 40 539,15 грн. припинилося і виникло нове зобов’язання постачальника по договору № 008/95-10 від 21.12.2009 р. в сумі 40 539,15 грн.; дана сума переводиться як попередня оплата по договору № 008/95-10 від 21.12.2009р.;

- доповнення до договору № 065/76-09 від 28.08.2009 р. про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новація), відповідно до умов якого сторони погодили, що зобов’язання постачальника за договором № 065/76-09 від 28.08.2009 р. в сумі 193 590,24 грн. припинилося і виникло нове зобов’язання постачальника по договору № 008/95-10 від 21.12.2009 р. в сумі 193 590,24 грн.; дана сума переводиться як попередня оплата по договору № 008/95-10 від 21.12.2009р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума оплати, здійснена позивачем за договором № 008/95-10 від 21.12.2009 р. становить 7910273,42 грн.

В свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 7608504,85 грн., на доказ чого суду першої інстанції були надані акти приймання-передачі від 13 січня 2010 року на суму 481118,40 грн., від 21 січня 2010 року на суму 1338937,50 грн., від 31 січня 2010 року на суму 947045,88 грн., від 28 лютого 2010 року на суму 2672493,43 грн. та від 16 березня 2010 року на суму 2168909,64 грн.

22.04.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 22/04-2 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 301768,57 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 008/95-10 від 21.12.2009 р. Проте відповідач не відреагував на дану претензію належним чином, суми попередньої оплати не повернув.  

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, строк поставки бензину сторони визначили в доповненнях до договору, згідно з якими останній строк поставки згідно доповнення № 5 до договору встановлено до 31.03.2010 р

Пунктом 10.1 договору № 008/65-10 від 21.12.2009 р. сторони погодили, що даний договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.12.2010 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару міг виконати лише до 31.12.2010 року.

Пунктом 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою виконання зобов'язання -  є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що недопоставка нафтопродуктів відбулась з вини позивача через неналежне виконання останнім своїх договірних зобов’язань, з огляду на наступне.

Так, строк поставки бензину сторони визначили в доповненнях до договору, згідно з якими останній строк поставки з доповнення № 5 до договору встановлено до 31.03.2010, а інших доповнень за даним договором на постачання нафтопродуктів сторони не уклали. Крім того, пунктом 10.1 договору договором  № 008/65-10 від 21.12.2009 р. сторони погодили, що даний договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.12.2010 року, таким чином відповідач зобов’язання щодо поставки товару міг виконати лише до 01.01.2008 року.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 301 768,57 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові  витати   за   розгляд   апеляційної   скарги  у  зв’язку  з  відмовою  в  її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі  №37/189 - залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 37/189 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді