Справа № 22ц -1070/2007 р.                       Головуючий у 1-й інстанції Верещак А.М.

Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.

  УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів             - Коцюрби О.П., Голуб С.А.

При секретарі - Левочко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» Кукси Г.А. на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2006 року по справі за цивільним позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк" про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з названим позовом, посилаючись на те, що наказом голови правління ВАТ «Білоцерківськи автобусний парк» №36-к від 19 червня 2006 року, де він працював на посаді газоелектрозварника, його було звільнено з роботи за ст.40 п.1 КЗпП України, тобто за скороченням штату, що він вважає незаконним, так як його звільнення з роботи проведено з порушенням закону. Просить поновити встановлений законом строк для звернення до суду з вказаним позовом, як пропущений по поважним причинам, поновити його на роботі і стягнути з відповідача 5 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, яка йому була спричинена незаконним звільненням.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2006 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» Кукса Г.А. подав до суду апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 працював в ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» на посаді газоелектрозварника і наказом №36-к від 19 червня 2006 року його було звільнено з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП України, за скороченням штату працівників.

Про звільнення з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП України, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений.

За правилами ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України (крім випадків ліквідації підприємства) розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої являється працівник.

В порушення вказаної норми закону, адміністрація ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» не зверталась із поданням до профспілкового комітету підприємства про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, адміністрація ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» зверталася з поданням до профспілкового комітету про звільнення ОСОБА_1 з посади газоелектрозварника, яке було розглянуто на засіданні профспілкового комітету підприємства і рішенням від 16 листопада 2006 року в наданні згоди на звільнення позивача з роботи газоелектрозварника за скороченням штату було відмовлено.

ОСОБА_1 пропрацював на даному підприємстві понад двадцять років і являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, а тому відповідно до ст. 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників за скороченням штату.

Також, територіальною Державною інспекцією праці в Київській області було проведено перевірку заяви ОСОБА_1 щодо його звільнення з роботи за скороченням штату з ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» і встановлено, що адміністрацією відповідача при звільненні позивача з роботи порушені вимоги ч. З ст. 42 КЗпП України та п. 7 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в результаті чого був складений відповідний акт та направлено на підприємство припис від 21 липня 2006 року.

Викладене підтверджується поясненнями сторін, доказами, добутими в суді першої інстанції.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що Білоцерківський міськрайонний суд Київської області прийшов до правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи газоелектрозварника за скороченням штату є незаконним і проведено з порушенням закону.

Посилання представника відповідача на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права є необгрунтованими, спростовуються матеріалами справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2006 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315,317 ЦПК України колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну      скаргу      представника     Відкритого      акціонерного      товариства «Білоцерківський автобусний парк» ОСОБА_1відхилити.

Рішення   Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2006 року залишити без змін .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

протягом двох місяців.