29.09.2011
Справа № 22ц-1299/2011р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 19 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Алєєвої Н.Г., Лівінського С.В.,
при секретарі: Босенко Є.О.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_3, відповідача – ОСОБА_4, його представника – ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, з боку позивача ОСОБА_6, про визнання права власності на предмет іпотеки, та за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування його з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2009 року АКБ «Імексбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Імексбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив у порядку відшкодування збитків по Кредитному договору № 44ф визнати за банком право власності з подальшим продажем від свого імені будь-якій особі покупцеві предмета іпотеки за Іпотечним договором, укладеним 06 березня 2008 року між сторонами по справі, а саме на нежитлову будівлю загальною площею 117,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що через неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, банк, відповідно до умов іпотечного договору, набув право звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом отримання її у власність.
У грудні 2010 року до суду із позовом до АКБ «Імексбанк», ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_4, у якому просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 24 грудня 2009 року між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_6, та зобов’язати останнього повернути йому нежитлове приміщення літ.«Б», загальною площею 117,9кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що банк здійснив продаж спірного майна до набрання чинності заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 10 листопада 2009 року, яким за ним визнано право власності на це майно. Крім того, ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_6 не є добросовісним набувачем майна, оскільки йому було відомо, що банк не має права на відчуження майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 травня 2011 року вказані вище позови об’єднанні в одне провадження.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року (з урахуванням додаткового рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 серпня 2011 року) у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, позов АКБ «Імексбанк» задоволено. Вирішено питання про судові витрати.
Відповідач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Просить ухвалити нове рішення, яким вимоги його позову задовольнити, у задоволенні вимог позову банку відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2008 між АКБ «ІМЕКСБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «ІМЕКСБАНК») та ОСОБА_4 укладений договір кредиту №44ф, на підставі якого ОСОБА_4 отримав 1500000,00 грн., зі сплатою 19% річних, строком повернення грошових коштів до березня 2013 року.
У забезпечення виконання умов Кредитного договору, сторони уклали Іпотечний договір, згідно п.1.1 якого ОСОБА_4 передав ПАТ «ІМЕКСБАНК» в іпотеку нежитлову будівлю літ. «Б» загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належним чином зобов’язання перед Банком не виконував, через що утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів.
02.10.2008 р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» рекомендованим листом надсилалася вимога по поверненню кредитних коштів на адресу ОСОБА_4 вказану в Іпотечному договорі, але вимога останнім не отримана, через що була повернута на адресу Банку у зв'язку зі спливом часу зберігання.
Згідно п. 2.4.1 Іпотечного договору, при невиконанні або неналежному виконанні ОСОБА_4. кредитного або іпотечного зобов'язання ПАТ «ІМЕКСБАНК» зобов'язаний надіслати йому письмову вимогу про усунення порушень. Відповідно п. 3.4 Іпотечного договору, спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку майно зазначається в офіційному листі, що надсилається відповідно до п. 2.4.1 Іпотечного Договору. Будь-які повідомлення або вимоги за Іпотечним договором повинні надсилатися рекомендованим листом з повідомленням (п.5.5 Іпотечного договору).
Приймаючи до уваги зазначену вимогу Банку від 02.10.2008 р. як належне повідомлення боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання останнім зобов’язань по кредитному договору, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що вказана вимога від 02.10.2008 р. стосувалася дострокового повернення кредитних коштів із нарахованими відсотками та штрафними санкціями та не містила попередження про настання таких наслідків, як звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком іпотекодавцю направлялася, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає.
Також колегія суддів звертає увагу на п.3.5 Іпотечного договору, який передбачає, що за домовленістю сторін, у разі невиконання іпотекодавцем зобов’язання забезпеченого іпотекою, сторони зобов’язуються укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу у власність останньому предмета іпотеки даного договору. Тобто сторони передбачили позасудовий спосіб врегулювання спору, який Банком реалізований не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Банку про визнання за ним права власності на іпотечне майно колегія суддів вважає такими, що не засновані на законі, оскільки Банк не виконав своїх зобов’язань щодо належного повідомлення боржника про звернення стягнення на іпотечне майно, договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання йому права власності на іпотечне майно укладений між сторонами не був, а у самому іпотечному договорі такого застереження не має, що в свою чергу не перешкоджає іпотекодержателю звернутися до суду із позовом про звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку».
Крім того за позовом Банку, рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 01.07.2009 у справі №2-1785/09, з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за тим самим договором кредиту №44ф від 05.03.2008, що виникла станом на 13.11.2008, у розмірі 1482843,30 грн. Рішення суду набрало законної сили 13.07.2009.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку про застосування подвійної санкції до ОСОБА_4 за одне і те саме порушення. Факт невиконання вказано рішення суду не має правового значення для вирішення обґрунтованості дійсних позовних вимог Банку.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування його з чужого незаконного володіння, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із статтею 1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2009 р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літер "Б" загальною площею 117,9 кв.м. по АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно Банк набув у власність на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.11.2009 р., яке 01.10.2010 р. було скасовано ухвалою того ж суду (а.с.7-12).
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, судом першої інстанції не було належним чином враховано вказані норми ЦК України та той факт, що підстава, за якою Банк отримав у розпорядження спірне майно, згодом відпала, тобто титульним власником цього майна є ОСОБА_4, а тому нежитлова будівля літер "Б" загальною площею 117,9 кв.м. по АДРЕСА_1 підлягає витребуванню на його користь від ОСОБА_6, а договір купівлі-продажу, за яким Банк набув це майно - підлягає визнанню недійсним.
За таких обставин слід визнати, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Імексбанк» та задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Крім того, згідно вимог ст.88 ЦПК України з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_4 про визнання права власності на іпотечне майно, на нежитлову будівлю літер Б, загальною площею 117,9 кв.м. по АДРЕСА_1 - відмовити.
Позов ОСОБА_4 – задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.12.2009 р., реєстровий №3886 нежитлової будівлі літер Б загальною площею 117,9 кв.м. по АДРЕСА_1, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_6, витребувати це майно у ОСОБА_6 та передати його у власність ОСОБА_4.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1006,95 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Н.Г.Алєєва
С.В.Лівінський