Справа 2-944/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 р. м.Макіївка
Гірницький районний суд м.Макіївки Донецької області в складі: Головуючого - судді Юрченко В.П. При секретарі - Коробка М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, співвідповідач -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Кіровському районі м.Макіївки про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і показала суду, що відповідач 28 березня 2006 року, біля 1-ї год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2106», рухаючись по проїзній частині проспекту ім.Генерала Данилова в Гірницькому районі м.Макіївки зі сторони зупинки громадського транспорту «Школа», в направлені м-ну «Зелений», біля будинку № 36 вказаного проспекту, не переконавшись в безпеці свого маневру для інших учасників дорожнього руху, виїхав на зустрічну полосу руху автотранспорту і скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2106 під керуванням ОСОБА_3, в салоні якого вона знаходилась як пасажирка. Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_3 загинув на місці пригоди, а вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Згідно вироку Гірницького районного суду м.Макіївки від 30.10.2006 року, який змінено ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.02.2007 року, відповідач визнаний винний у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Його вина полягає в порушенні вимог п.п.10.1, 11.1,11.2, 11.4 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП вона досить тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, витримала не одну операцію, в теперішній час також потребує оперативного лікування. Крім того, їй встановлена 3-я група інвалідності. В момент ДТП вона отримала нервовий стрес, оскільки злякалась на своє життя і здоров*я, відчула сильний фізичний біль. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідача 15000 грн., або іншу суму на розсуд суду.
Відповідач позов не визнав в повному обсягу і показав суду, що дійсно 28 березня 2006 року сталась ДТП за його участю, а також участю водія ОСОБА_3, який загинув на місці ДТП. Також внаслідок ДТП постраждала позивачка, яка на момент ДТП знаходилась в трудових відносинах і виконувала свої обов*язки на виборах в Верховну Раду України. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві позивачці виплачуються страхові виплати, і крім того, їй сплачено одноразову допомогу. Оскільки він знаходиться під вартою, в нього на утримані малолітня дитини і дружина, яка не працює і знаходиться в декретній відпустці, він сплачувати будь-які кошти
на відшкодування моральної шкоди не має змоги. Крім того, за лікування позивачки був пред*явлений позов прокурора до нього в розмірі 3005.71 грн., який судом задоволено і з нього буде стягнуто вказану суму на користь лікарні.
Представник співвідповідача в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Кіровському районі м.Макіївки, діюча за дорученням Кушнір Г.О., вважає позов обгрунтованим і таким, який підлягає задоволенню, а моральна шкода має бути стягнута з ОСОБА_2, який визнаний винним у скоєнні ДТП і як наслідок неправомірних його дій - заподіяння позивачці тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Законодавство України не дає підстав стягнення моральної шкоди з Фонду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази за внутрішнім переконанням, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Згідно вироку Гірницького районного суду м.Макіївки від ЗО жовтня 2006 року, який змінено ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2007 року, вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач) визнаний винним в тому, що 28.03.2006 року, біля 1-ї год., керуючи керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2106», рухаючись по проїзній частині проспекту ім.Генерала Данилова в Гірницькому районі м.Макіївки зі сторони зупинки громадського транспорту «Школа», в направлені м-ну «Зелений», біля будинку № 36 вказаного проспекту, не переконавшись в безпеці свого маневру для інших учасників дорожнього руху, виїхав на зустрічну полосу руху автотранспорту і скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 2106 під керуванням ОСОБА_3, в салоні якого позивачка знаходилась як пасажирка. Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_3 загинув на місці пригоди, а позивачка отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості з встановленням 3-ї групи інвалідності. Вироком суду відповідач визнаний винний у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Його вина полягає в порушенні вимог п.п.10.1, 11.1,11.2, 11.4 Правил дорожнього руху України, і його дії знаходяться в причинному зв*язку з настанням ДТП і ушкодження здоров*я. (а.с.3-10).
Вказаний вирок суду, після розгляду його апеляційною інстанцією набрав чинності.
Відповідно до ст. 61 ч.4 ЦПК України, - вирок суду, який набрав чинності по кримінальній справі обов'язковий для суду, який розглядає цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої постановлено вирок з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони цією особою.
Згідно акту № 1 форми Н-1 про груповий нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом, вбачається, що 28 березня 2006 року, в 00.25 год., позивачка, будучи направленою від ЗОШ № 9 м.Макіївки виконувала обов*язки секретаря дільничої виборчої комісії № 55 територіального виборчого округу № 47 м.Макіївки на підготовці і проведені виборів народних депутатів України. У вказаний час з нею стався нещасний випадок.
Згідно висновку МСЕК від 28.09.2006 року вбачається, що позивачка втратила 50 відсотків професійної працездатності в зв*язку з виробничою травмою від 28.03.2006 року.
Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Аналізуючи всі докази по справі, суд приходить до висновку, что позивачка зазнала моральних страждань в зв*язку з нещасним випадком, який стався 28.03.2006 року, а тому їй відповідачем ОСОБА_2 повинна бути відшкодована моральна шкода. Так, судом встановлено, що позивачка, у віці 22 роки, з вини відповідача отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Так, позивачка при огляді на МСЕК визнана інвалідом 3-ї групи внаслідок втрати професійної працездатності на 50 відсотків, що підтверджено висновком МСЕК. Втрата працездатності сталась внаслідок нещасного випадку на виробництві. Крім того, позивачка визнана інвалідом, тобто стала особою зі стійким розладом функцій організму, зумовленим наслідками
травми, що призводить до обмеження життєдіяльності і потребує соціальної допомоги та захисту, а також додаткових зусиль для організації свого життя. Порушились її нормальні життєві зв*язки із-за втрати можливості продовжувати активну трудову діяльність. В момент травми вона зазнала сильного фізичного болю, що призвело до шокового стану 1-2 ступеня, пережила страх за своє життя і здоров*я.
Також, суд приймає до уваги, що у позивачки збереглась частково працездатність, страхові виплати співвідповідачем проводяться не тільки на покриття втрати частини заробітку, але й на забезпечення санаторно-курортним та медикаментозне лікування, а тому суд вважає, що розумним та справедливим розміром відшкодування шкоди буде розмір 7000 грн.
Суд не приймає доводи представника відповідача, що відповідно до Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", обов*язок по відшкодуванню шкоди несе Фонд соціального страхування, з тих причин, що відповідно до п.22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дія ст.1, підпункту «е» ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зупинено на 2007 рік незалежно від часу настання страхового випадку. Призупинення дії Закону не дає підстав для його застосування, а тому відповідальність в такому випадку по відшкодуванню моральної шкоди покладається на винну в нещасному випадку особу.
Крім того, судом не встановлено підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди з установою, з якою позивачка перебувала в трудових відносинах. Так, відповідно до ст. 237-1 КпроП України, відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судом не встановлено факту порушення законних прав позивачки загальноосвітньою школою № 9 м.Макіївки Управління освіти Макіївської міської ради, з якими позивачка перебувала в трудових відносинах.
На підставі викладеного, Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 1167 Цивільного кодексу України, ст. 237-1 КпроП України, керуючись ст.ст. 6, 8,10, 57, 208 ЦПК України,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, співвідповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Кіровському районі м.Макіївки про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, 1982 року народження, 7000 грн. (сім тисяч гривень) на користь ОСОБА_1, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми, яка сталась 26 березня 2006 року, 8.50 грн. - судовий збір на користь місцевого бюджету Гірницького району м.Макіївки, та 1.50 грн. (одну грн. 50 коп.) - затрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду вступає в закону силу після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку п.4 ст.295 ЦПК України.