АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-324/11Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р.
Категорія - 57Доповідач - Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.06.2011 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
Суддів: Бахметової В.Х., Ткач О.І.
при секретарі —Дуді Г.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі на рішення Зборівського районного суду від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Зборівського районного суду від 08 вересня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково:
– визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області з приводу відмови у виплаті в користь ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі, який передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007, 2008, 2009, 2010 роки;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, який передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по вересень 2010 року з врахуванням виплаченої надбавки.
В апеляційній скарзі УПФ в Зборівському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УПФ в Зборівському районі, в якому просить здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни в повному обсязі у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, з 2007 року по час ухвалення судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління ПФУ в Зборівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачці відповідні нарахування за період чинності даної статті в редакції 2004 року, але в порушення вимог вказаної статті, таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції вірно враховано при ухваленні рішення чинність рішень Конституціцйного Суду України від 09 липня 2007 року, в справі № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року в справі № 10-рп/2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене та те, що Законами України у 2009, 2010 роках дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року ОСОБА_2 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ в Зборівському районі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в Зборівському районі для виконання покладених на них обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Справа розглянута в межах діючого на час її розгляду законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись абзацом 11 п. 1 Розділу ХІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2748 від 02.12.2010 р.,ст. ст. 197, 198, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
УхвалиВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі відхилити.
Рішення Зборівського районного суду від 08 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.О. Гірський