Справа № 22-а-45/11Головуючий у 1-й інстанції  Федорончук В.Б.

Категорія -  57Доповідач - Гірський Б.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Гірського  Б.О.

Суддів —Бахметової В.Х., Ткач О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження  в залі суду  в м. Тернополі   справу за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі  на рішення Бучацького районного суду від 5 жовтня 2010 року  у справі за позовом  ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі  про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

          В вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі, в якому просив визнати протиправними дії  відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по  час вирішення справи, зобов’язати   відповідача здійснити перерахування та виплату вказаної доплати до пенсії, посилаючись на те, що  відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не проводить вказаного перерахунку та виплати  щомісячної  державної соціальної допомоги дітям війни.

          Рішенням Бучацького районного суду від 5 жовтня 2010 року  позов задоволено.

Визнано дії Управління  Пенсійного фонду України в Бучацькому районі протиправними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком з  врахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 5 жовтня 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.

          Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі в користь ОСОБА_3  37 гривень судових витрат.

В апеляційній скарзі  УПФ в Бучацькому районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд  першої інстанції виходив з того, що    УПФ в Бучацькому районі  як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач  отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2010 років йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період чинності Закону №2195-1У.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону “Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-V дію статті  6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст.6 Закону № 2195-IV .

Однак,  рішенням Конституційного Суду України    від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці зміни також визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та  те, що законодавством України у 2009-2010 роках    дія ст. 6 Закону № 2195-IV  не зупинялась, суд  першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_3 з 09.07.2007 року по  31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 5.10.2010 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова  УПФ в Бучацькому районі  в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів  УПФ в Бучацькому районі  для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

 Таким чином,  суд першої інстанції повно та правильно з'ясував  характер спірних правовідносин, вірно застосував  норми матеріального  права, висновки суду  про встановлені обставини  й правові наслідки  є вичерпними, відповідають дійсності та  підтверджуються  достовірними доказами, дослідженими  в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обгрунтованим.

Справа розглянута в межах та в порядку діючого  на час її розгляду законодавства.

Керуючись ст.ст. 197, 200, 206 КАСУ України,  абз. 11 п. 1 розділу ХІІ  “Прикінцеві положення”  Закону України  “Про  судоустрій і статус суддів”,  суд апеляційної інстанції,-

УхвалиВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Бучацькому районі  відхилити.

Рішення  Бучацького районного суду від 5 жовтня 2010 року   залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і  оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.О. Гірський