ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
УХВАЛА
Іменем України
" 22 " травня 2007 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
у складі: головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів НІКІТІНА Г.В.,
КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України Сичова Є.Б., засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 березня 2007 року, яким військовослужбовця військової частини А1594 лейтенанта
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шпотівка Конотопського району Сумської області, раніше не судимого, на військовій службі з липня 2001 року,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, військового звання "лейтенант" і, відповідно до ст. 75 того ж КК, звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 2 роки.
ОСОБА_1 визнано винним у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, за наступних, як зазначено у вироку, обставин.
31 липня 2006 року близько 1 години ночі ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пустирі в
Справа № 11-31/2007
Головуючий в суді 1-ї інстанції Семенчук О.В.
районі столової бази відпочинку "Майський" поблизу вулиці Курортної в місті Очакові Миколаївської області, зустрів раніше незнайому громадянку ОСОБА_2, яка розмовляла по мобільному телефону, і вирішив відкрито заволодіти її майном.
З цією метою ОСОБА_1 наблизився до ОСОБА_2 і спробував вихопити у неї з руки мобільний телефон. Оскільки йому це не вдалося, він, застосовуючи фізичну силу, потягнув потерпілу убік від дороги, повалив її на землю та, долаючи опір, завдав 4 удари в область голови, після чого схопив рукою за шию, придавив до землі і заволодів телефоном марки "SAMSUNG Е-350" із стартовим пакетом "Київстар", загальною вартістю 1027 гривень, а потім зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
В результаті таких дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забоїв м'яких тканин голови і носа, саден і синців тіла і кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляції засуджений не погоджується з вироком суду, просить його змінити та застосувати до нього покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, оскільки призначене покарання є явно несправедливим та дуже суворим.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що прямого умислу на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 у нього не було, завданий ним збиток відшкодований, а посилання у вироку на те, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, не відповідає дійсності. Крім того, в апеляції стверджується, що судом порушено його право на захист, оскільки захисник не приймав участі у розгляді справи. Судом при призначенні покарання також не враховано ті обставини, що він виховувався без батька, є єдиним, хто матеріально допомагає матері і сестрам, бажає служити у Збройних Силах.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Доводи засудженого про те, що прямого умислу на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 у нього не було, він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, є безпідставними.
ОСОБА_1 під час досудового слідства та в ході судового розгляду справи послідовно показував, що близько 1 години 31 липня 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на пустирі в районі столової бази відпочинку "Майський" поблизу вулиці Курортної в місті Очакові Миколаївської області, зустрів раніше незнайому громадянку ОСОБА_2, яка розмовляла по мобільному телефону, і вирішив забрати у неї телефон. З цією метою він спробував вихопити у неї з руки мобільний телефон, а оскільки вона стала чинити опір, застосував фізичну силу, завдавши 4 удари в область голови, після чого забрав телефоном марки "SAMSUNG Е-350", який у подальшому продав знайомому.
ОСОБА_1 детально і неодноразово допитувався про обставини вчинення злочину. Підтвердив він свої показання і під час очної ставки, відтворення обстановки та обставин події, проведення інших слідчих дій.
Винність засудженого у вчиненому підтверджується також іншими дослідженими судом доказами. Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 31 липня 2006 року близько 1 години ночі вона поверталась додому із бару, проходячи біля бази відпочинку «Майський», і розмовляла по своєму мобільному телефону. В цей час до неї ззаду підійшов ОСОБА_1 і спробував вирвати з руки телефон, але у нього це не вийшло, оскільки вона чинила опір. Після цього, він потягнув її за руку убік від дороги і вона, не втримавшись на ногах впала, продовжуючи чинити опір. Надалі, бажаючи заволодіти телефоном, ОСОБА_1 наніс їй близько 4-5 ударів в область потилиці, потім схопив за шию і почав душити, після чого з силою вирвав з руки телефон і утік.
Отже, всупереч твердженню в апеляції, ОСОБА_1 засуджено обгрунтовано, його дії за ч. 2 ст. 186 КК України судом кваліфіковано правильно.
Посилання в апеляції на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи порушив його право на захист також не відповідає дійсності.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час попереднього розгляду справи подав заяву, у якій відмовився від участі захисника, мотивуючи тим, що свої інтереси в суді від буде захищати сам. Суд під час попереднього розгляду справи та підготовчої частини судового засідання задовольнив це клопотання ОСОБА_1, оскільки участь захисника у цій справі не є обов'язковою.
Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_1 з урахуванням усіх обставин справи, в тому числі тих, що його пом'якшують, а також даних про особу засудженого, і саме вони послужили підставою для призначення йому мінімального покарання, встановленого в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, та звільнення від його відбування з випробуванням.
Обставин, що свідчили б про неправильне застосування судом кримінального закону або невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та особі засудженого, по справі не встановлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 березня 2007 року відносно ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Дійсна за належними підписами.