ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
УХВАЛА
Іменем України
" 12 " липня 2007 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
у складі: головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів НІКІТІНА Г.В., ЮНЕНКА М.О.,
за участю старшого помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону Антоненка В.Ю., засудженого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_2,
на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 травня 2007 року, яким військовослужбовець військової частини А3835 матрос
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Ялта Автономної Республіки Крим, раніше не судимий, на військовій службі з квітня 2006 року,
засуджений за ч. 2 ст. 406 КК України, із застосуванням ст. ст. 69 і 60 того ж КК, до арешту строком на 3 місяці.
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, що виявилось в заподіянні легких тілесних ушкоджень, за наступних, як зазначено у вироку, обставин.
Біля 22 години 8 грудня 2006 року ОСОБА_1 під час несення спільної служби в добовому наряді з матросом ОСОБА_3 робітниками їдальні, намагаючись перекласти на останнього свої службові обов'язки мийника посуду, спровокував конфлікт, в ході якого, показуючи свою фізичну перевагу та порушуючи порядок військових відносин, наніс матросу ОСОБА_3, з яким у відносинах підлеглості не перебував,
Справа № 11-38/2007
декілька ударів рукою в голову, завдавши забої, садна обличчя та лівої вушної раковини тобто легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Захисник засудженого у своїй апеляції вважає вирок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину необгрунтованим і просить його скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування через однобічність дізнання та досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення процесуальних прав учасників процесу. При цьому зазначається, що слідчий і суд проігнорували показання ОСОБА_1 щодо причин виникнення конфлікту і не врахували, що він знаходився в стані необхідної оборони. В діях ОСОБА_1 відсутній склад військового злочину - порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, а показання свідків не заслуговують довіри, оскільки є похідними від показів потерпілого.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення захисника та засудженого, які підтримали апеляцію, прокурора, що запропонував залишити вирок без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, військовий апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні пред'явленого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Потерпілий ОСОБА_3 послідовно показував, що увечері 8 грудня 2006 року під час несення служби в добовому наряді робітниками їдальні між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка з приводу миття посуду, в ході якої останній повалив його на підлогу, сів зверху і завдав декілька ударів в голову.
Із справи також вбачається, що потерпілий під час досудового слідства неодноразово допитувався, з ним проводилось відтворення обстановки та обставин події, очна ставки і під час проведення цих слідчих дій він послідовно показував про обставини застосування до нього насильства з боку ОСОБА_1.
Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, яким суд першої інстанції дав належну оцінку і правильно поклав в основу вироку, оскільки вони були незмінними та узгоджувались між собою та показаннями потерпілого.
Не заперечував в судовому засіданні факту нанесення ОСОБА_3 двох ударів по обличчю і засуджений ОСОБА_1, хоча і не визнав себе винним у застосуванні насильства щодо потерпілого.
Твердження в апеляції захисника про те, що суд першої інстанції проігнорував показання ОСОБА_1 щодо причин виникнення конфлікту, є безпідставним. Як вбачається з вироку, суд визнав наявність
конфліктності, яка передувала у стосунках між ним та потерпілим і врахував при призначенні покарання ОСОБА_1. Не. знаходився ОСОБА_1 і в стані необхідної оборони, оскільки не піддавався суспільно небезпечному посяганню з боку ОСОБА_3.
Помилковим є також твердження в апеляції захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу військового злочину - порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Згідно з Законом фізичне насильство одного військовослужбовця стосовно іншого визнається військовим злочином, що підпадає під ознаки ст. 406 КК України, лише у випадках, коли воно, як це встановлено ст. 401 того ж Кодексу, посягає на встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби: застосовано у зв'язку з виконанням потерпілим обов'язків по військовій службі або при виконанні хоча б одним з них цих обов'язків. Як встановлено по справі, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в добовому наряді, а фізичне насильство було застосовано у зв'язку виконанням обов'язків по військовій службі.
Отже, всупереч твердженням в апеляції, ОСОБА_1 засуджено обґрунтовано, а його дії за ч. 2 ст. 406 КК України судом кваліфіковані правильно.
Покарання призначено йому з урахуванням усіх обставин справи, в тому числі тих, що його пом'якшують та обтяжують, а також даних про особу засудженого.
Обставин, які свідчили б про неправильне застосування судом кримінального закону або невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та особі засудженого, по справі не встановлено.
Що стосується посилання в апеляції на порушення процесуальних прав учасників процесу, то вони не є істотними і не перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 травня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2. - без задоволення.