ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

іменем                     України

3 липня 2007 року                                                                          м. Севастополь

Колегія судців військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого    Леся В.І.,

суддів         Купельського А.В., Нікітіна Г.В.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Шумовського М.П., адвоката ОСОБА_1, громадянина ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову про порушення відносно старшого лейтенанта ОСОБА_2 кримінальної справи, за апеляціями помічника прокурора Приморського району м. Одеси Тубичка Ю.М. і потерпілого ОСОБА_3 на постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від 12 лютого 2007 року,

установила:

6 лютого 2007 року за грубі порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, пов'язані з опором громадянинові, який припиняв хуліганські дії, а також із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, слідчий Приморського районного відділу міліції м. Одеси порушив відносно ОСОБА_2 кримінальну за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Наступного дня адвокат ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2, оскаржив до суду зазначену постанову, вказуючи на безпідставність рішення слідчого та допущені порушення процесуального закону.

Постановою військового місцевого суду Одеського гарнізону від 12 лютого ц.р. скаргу адвоката задоволено, а постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

В апеляціях прокурор і потерпілий ОСОБА_3 вважають прийняте судом першої інстанції рішення незаконним та просять його скасувати.

справа № 11- 44/2007                               головуючий у суді 1-ї інстанції Чумаков О.В.

В обґрунтування своїх доводів апелянти посилаються на те, що судом, всупереч вимогам процесуального закону, при розгляді скарги адвоката були витребувані не матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, а матеріали кримінальної справи, ненадання якої до суду й стало підставою для скасування постанови про порушення справи.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення прокурора на підтримання апеляції, думки захисника ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які пропонували залишити апеляції без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляції підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є заяви або повідомлення окремих громадян та безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

З постанови слідчого Приморського районного відділу міліції м. Одеси від 6 лютого 2007 року вбачається, що відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, порушено кримінальну справу.

Підставою для цього були заява громадянина ОСОБА_3 про порушення громадського порядку і застосування до нього фізичного насильства, а також данні про наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2, виявлені під час дослідчої перевірки.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що біля 19 години 50 хвилин 11 серпня 2006 року на вулиці Приморській м. Одеси ОСОБА_2, на зроблене громадянкою ОСОБА_4 зауваження щодо порушення правил водіння автомобіля, почав нецензурно лаятися, хватати її за руки, а в послідуючому наніс декілька ударів продовгуватим предметом по голові та тулубу громадянинові ОСОБА_3, який намагався припинити такі його дії.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Приймаючи рішення про задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 і скасування постанови слідчого від 6 лютого 2007 року, суд першої інстанції виходив лише з того, що в судове засідання не надана в оригіналі кримінальна справа № 08200600592 або оригінальні документи, що стали підставою для її порушення. Надані ж копії матеріалів, не дозволили суду, як зазначено в постанові, зробити однозначний висновок про наявність або відсутність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Однак, така неспроможність суду першої інстанції пояснюється не відсутністю реальної можливості дослідити приводи та підстави до порушення справи по наданим документам, а відсутністю взагалі наміру цього аналізу.

Всупереч вимогам закону, суд не перевіряв наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, а також не зазначив в своїй постанові, чому з наданих копій документів та пояснень осіб, що прибули до суду, не можливо дати правову оцінку обґрунтованості постанови слідчого.

Згідно з ч. 6 ст. 236-8 орган дізнання, слідчий або прокурор, зобов'язані подати до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи. Ці матеріали мають бути описані, прошиті та пронумеровані із зазначенням посади та прізвища особи, яка склала опис.

В суді встановлено, що зазначені вимоги були виконані, однак документи надані в ксерокопіях. Також з протоколу судового засідання (а. с 17) видно, що судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про приєднання до справи і дослідження в суді додаткових матеріалів щодо підстав порушення кримінальної справи лише тому, що ці документи знову ж надані не в оригіналах. Між тим, суд не був позбавлений права і можливості прийняти необхідні додаткові заходи для отримання матеріалів справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України за результатами розгляду скарги суддя своєю мотивованою постановою задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.

Разом з тим, суд першої інстанції, скасовуючи постанову слідчого не прийняв рішення про відмову в порушенні справи, що також є підставою для визнання прийнятого судом рішення таким, що не в повній мірі відповідає закону.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від 12 лютого 2007 року про скасування постанови слідчого від 6 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи щодо старшого лейтенанта ОСОБА_2 скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі.

Ухвала оскарженню не підлягає.