ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

іменем                     України

3 липня 2007 року                                                                      м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого   Леся В.І.,

суддів        Купельського А.В., Нікітіна Г.В.,

за участю військового прокурора Дніпропетровського гарнізону полковника юстиції Бухтіарова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини A3139 старшого лейтенанта ОСОБА_1, за апеляцією військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на окрему постанову військового місцевого суду того ж гарнізону від 7 травня 2007 року,

встановила:

При постановленні вироку по зазначеній кримінальній справі судом першої інстанції на порушення кримінально-процесуального законодавства, допущені слідчим військової прокуратури Лелекою Ю.О., винесена окрема постанова.

Ухвалюючи це рішення, суд послався на порушення прав засудженого під час досудового слідства, а саме неодноразові допити ОСОБА_1 з попередженням про кримінальну відповідальність, а також проведення з порушенням встановленого порядку почеркознавчої експертизи, відібрання зразків підписів та застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд. Також з порушенням вимог ст. 22 КПК України слідчим винесено подання на адресу командира військової частини A3139 про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину та притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира частини з гуманітарних питань майора ОСОБА_2.

В  апеляції прокурор ставить питання  про  скасування  окремої постанови суду.

справа № 11- 41/2007                        головуючий у суді 1-ї інстанції Коваленко В.Д.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на відсутність порушень процесуального закону слідчим Лелекою Ю.О. під час досудового слідства та обґрунтованість винесення ним подання щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення прокурора, на підтримання апеляції, а також перевіривши матеріали справи, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що окрема постанова підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 22 березня 2007 року ОСОБА_1 написав заяву про явку з повинною (а. с. 54), а також давав пояснення прокурору (а. с. 6-10) про причини нез'явлення вчасно на службу, при цьому був попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Разом з тим, статтею 96 КПК України не передбачено попередження особи, яка з'явилася з повинною, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення особисто нею злочину.

Підставою проведення прокурорської перевірки, а в послідуючому й порушення кримінальної справи, було повідомлення і службове розслідування командування військової частини A3139 за фактом нез'явлення ОСОБА_1 вчасно на службу, матеріали якого 19 березня 2007 року направлені прокуророві.

Таким чином, про скоєння злочину військовослужбовцем прокурору стало відомо від командира військової частини, а не від ОСОБА_1 Оскільки останній з'явився з повинною і давав пояснення відносно себе, то попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину є таким, що не відповідає закону.

У той же час колегією суддів не встановлено порушень процесуального закону при обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, призначення почеркознавчої експертизи та відібрання зразків почерку, на що послався в окремій постанові суд першої інстанції.

Однак, правильним слід визнати твердження суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги слідчого військової прокуратури щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира військової частини A3139 з гуманітарних питань майора ОСОБА_2.

Посилання в поданні слідчого про порушення ОСОБА_2 вимог ст. 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України і як наслідок скоєння злочину ОСОБА_1 є необґрунтованою. Зазначена норма закону встановлює загальні обов'язки військовослужбовців і не

регламентує стосунки між командиром взводу і заступником командира частини з гуманітарних питань.

Твердження в поданні про несумлінне виконання ОСОБА_2 військового обов'язку, тобто порушення ст. ст. 107, 108 Статуту ВС ЗС України, є необгрунтованим, оскільки виконання зазначеною посадовою особою службових обов'язків не було предметом дослідження на досудовому слідстві та суперечить матеріалам кримінальної справи.

Так, свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кожний окремо, під час судового слідства пояснювали, що посадові особи військової частини A3139, в тому числі майор ОСОБА_2, проводили велику загальну та персональну виховну роботу з ОСОБА_1, який скоїв навмисний злочин з причин особистої недисциплінованості. Аналогічні пояснення давав під час досудового і судового слідства засуджений ОСОБА_1 Неефективність заходів виховного характеру відносно ОСОБА_1 не може бути підставою для притягнення його начальників до дисциплінарної відповідальності, оскільки ефективність такої роботи під час досудового слідства також не аналізувалась. Не вбачається з подання слідчого й про встановлення ним причинного зв'язку між службовою діяльністю ОСОБА_2 і нез'явленням ОСОБА_1 вчасно на службу.

Що стосується обвинувачення слідчим майора ОСОБА_2. у незабезпеченні військової дисципліни в підрозділі, то воно є безпідставним, оскільки відповідно ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у підрозділі відповідає командир підрозділу. За посадою ОСОБА_2 є заступником командира частини, а не підрозділу.

Приймаючи до уваги, що подання слідчого є формальним, винесеним без чіткого аналізу реальних причин та умов, що сприяли вчиненню злочину офіцером, то суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу прокурора на допущені порушення окремих норм процесуального законодавства.

У зв'язку з цим підстав для скасування зазначеного рішення суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 366,377 КПК України колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Окрему постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 7 травня 2007 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію військового прокурора Дніпропетровського гарнізону - без задоволення.