ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
УХВАЛА
Іменем України
22 червня 2007 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
у складі: головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів НІКІТІНА Г.В., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Дацюка Є.В., засудженого ОСОБА_1, його захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого, його захисника, державного обвинувача та представника потерпілих на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 28 квітня 2007 року, яким колишнього військовослужбовця військової частини А4596 рядового запасу
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, раніше не судимого, що проживає АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК, до позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
У відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 80000 грн., а на користь ОСОБА_6- 15000 грн. Крім того на користь ОСОБА_5 із засудженого у відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 31464 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил безпеки
дорожнього руху, яке спричинило загибель кількох осіб, за наступних, як
зазначено у вироку, обставин.
Справа № 11-40/2007
Головуючий в суді 1-ї інстанції Протасов В.І.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Чугуєві на території аеродрому військової частини А4104 проходили змагання із стріт-рейсингу, на яких ОСОБА_1 був присутній як глядач.
О 16-й годині ОСОБА_1, управляючи автомобілем "AUDI А-6" реєстраційний НОМЕР_1, виїхав із спеціально відведеного місця для стоянки для глядачів у бік контрольно-пропускного пункту частини.
Рухаючись по рульовій доріжці аеродрому із швидкістю близько 130 км/год., тобто з перевищенням гранично допустимої на території військової частини швидкості - 40 км/год., ОСОБА_1 виїхав на нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг (рульових доріжок) і зіткнувся з автомобілем "SEAT реєстраційний НОМЕР_2, який рухався під управлінням водія ОСОБА_7 і наближався до перехрестя справа із швидкістю близько 100 км/год.
В результаті зіткнення водій автомобіля "SEAT" ОСОБА_7 і його пасажир неповнолітній ОСОБА_8 отримали множинні тілесні ушкодження, від яких наступила їх смерть на місці події, а пасажиру автомобіля "SEAT" ОСОБА_6 були заподіяні середньої тяжкості тілесні пошкодження.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, передбачені п. 16.12, які зобов'язують водія на перехресті рівнозначних доріг дати дорогу транспортним засобам, що наближаються справа, а також п. 12.4 і розділу 33 п. п. 3.29, які передбачають, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., а у разі встановлення дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість - з швидкістю, що не перевищує вказану на знакові.
В апеляції засуджений не погоджується з вироком суду, просить його змінити та застосувати покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В обґрунтування своїх доводів він посилається на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного ним злочину, даним про його особу, є явно несправедливим та дуже суворим. На його думку судом при призначенні покарання не враховано, що він щиро покаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання, служби і проживання, приймав міри для усунення заподіяної шкоди, має ряд захворювань, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася не тільки з його вини.
В апеляції адвоката ОСОБА_2, який в суді апеляційної інстанції підтримав її частково, ставиться питання про зміну вироку та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а також про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. Мотивується це тим, що з урахуванням даних про особу засудженого, пом'якшуючих обставин, призначення покарання у виді позбавлення волі не викликалось необхідністю. Крім того, цивільно-правова відповідальність була
необгрунтовано покладена судом в повному обсязі лише на ОСОБА_1, без врахування обставин справи та ступеня вини кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Прокурор і представник потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6в апеляціях просять скасувати вирок суду внаслідок його м'якості, постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_1 більш суворе покарання. В обґрунтування зазначається, що при призначенні покарання суд не врахував той факт, що внаслідок порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, в чому він себе визнав винним частково, загинуло дві особи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_1 більш суворе покарання, дослідивши заяву потерпілої ОСОБА_5, яка відкликала апеляцію, подану її представником ОСОБА_9, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку порушення правил безпеки дорожнього руху відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Його дії за ч. 3 ст. 286 КК України судом кваліфіковано правильно.
Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_1 без урахуванням усіх обставин справи, в тому числі тих, що його пом'якшують, а також даних про особу засудженого. Хоча суд і вказав у вирокові, що дорожньо-транспортна пригода сталася не тільки з його вини, але не в повній мірі врахував цю обставину.
Як встановлено по справі, ОСОБА_1 не заперечував своєї вини у вчинені злочину, добровільно частково відшкодував завданий збиток, за місцем проживання і навчання та за весь період служби характеризується позитивно. Потерпіла ОСОБА_5 звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просить призначити ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням або обмеженням волі.
Крім того, у засудженого склалися несприятливі сімейні обставини -загинув батько, а він має ряд захворювань, отриманих в результаті ДТП.
За таких обставин, та оскільки ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності вперше, то застосування до нього покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, не викликалось необхідністю.
У зв'язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку виправлення засудженого можливе без
відбування покарання, а тому вважає можливим застосувати щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України, звільнивши від покарання з випробуванням.
Всупереч твердженню в апеляції захисника, судом першої інстанції правильно вирішено позови потерпілих про відшкодування моральної шкоди. Як вбачається із вироку, при визначенні розміру відшкодування суд врахував матеріальне становище підсудного, а також те, що шкода заподіяна з необережності.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 3бб КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 28 квітня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного вироком покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 - взяття під варту - скасувати, звільнити його з-під варти негайно в залі судового засідання.
В решті вирок залишити без зміни.