10-3/07

ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

іменем України

6 липня 2007 року                                                                       м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого    Леся В.І.,

суддів          Купельського А.В.,  Нікітіна Г.В.,

за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Рашупкіна О.А., захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора на постанову судді військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 20 червня 2007 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби управління військової частини А0279 лейтенанта

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Нова Каховка, Херсонської обл., з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, що мешкає АДРЕСА_1,

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

встановила:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи військовою посадовою особою, у лютому-березні 2006 року, в порушення вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про власність», ст. ст. 3,4 Закону України «Про правовий режим майна у ЗС України», п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за № 637, своїх посадових обов'язків,

незаконно списав з каси військової частини А0279 кошти на грошове забезпечення за видатковими касовими ордерами: № 21 від 16 лютого 2006 року на суму 44 000 грн. та № 65 від 29 березня 2006 року на суму 42 221 грн. 33 коп., а усього на суму 86 221 грн. 33 коп., які привласнив та розпорядився на свій розсуд.

23 квітня 2007 року ОСОБА_2 затримано і 3 травня обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи до уваги, що строк тримання під вартою закінчувався 23 червня 2007 року, слідчий за згодою прокурора гарнізону звернувся до суду з поданням про продовження цього строку до 3-х місяців.

Постановою військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 20 червня ц.р. в задоволенні подання відмовлено.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови судді, як такої, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що приймаючи рішення про відмову продовжити строк тримання під вартою, суд не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_2, його негативні характеристики, відсутність постійного місця проживання і можливість останнього перешкоджати розслідуванню кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення прокурора на підтримання апеляції, думку захисника-адвоката ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які пропонували залишити постанову суду без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає за необхідне залишити постанову суду без змін з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також: для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що особа буде намагатися ухилитися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Вивченням наданих до суду матеріалів установлено, що судом при розгляді подання слідчого проаналізовані підстави тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою та обґрунтовано зроблено висновок про недоцільність, з урахуванням даних про його особу, продовження строку застосування такого запобіжного заходу.

Посилання прокурора на скоєння ОСОБА_2 тяжкого злочину, як мотив тримання його під вартою і в подальшому, правильно не прийнято судом до уваги, оскільки за рішенням Конституційного Суду

України від 8 липня 2003 року у справі №1-23/2003, цей запобіжний захід не може бути застосовано лише із зазначеного мотиву, оскільки це суперечить Конституції України.

Негативна характеристика ОСОБА_2, яка видана після виявлення скоєного ним також не є достатньою підставою для тримання його під вартою, оскільки згідно інших матеріалів справи він характеризується в цілому позитивно.

Не надано органами досудового слідства об'єктивних даних, які б були достатніми підставами вважати, що ОСОБА_2 може ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційного суду вважає ухвалену постанову про відмову в продовженні строку тримання під вартою правильною, а доводи апеляції прокурора недостатніми для її скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 165-3, 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 20 червня 2007 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою до трьох місяців ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.