Справа №22-980/07                                                               Головуючий у і інстанції: Ванчак Л.А.

Категорія: 40                                                                           Доповідач: Гриновець Б.М.

УХВАЛА

Іменем України

іб  квітня  2006  року  Колегія  суддів  Судової  палати  в  цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Гриновця Б.М. ,

суддів: Кота І.Н.,  Богонюка М. Я.,

при секретарі: Мамчиць О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 200б року,  -

встановила:

оскаржуваним рішенням відмовлено в позові ОСОБА_1 до ВАТ „НПК-Галичина" про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Апелянт вважає рішення суду незаконним,  таким,  що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права,  при неповно з'ясованих обставинах,  що мають значення для справи,  а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати,  постановити нове рішення,  яким повністю задоволити його позовні вимоги.

Колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Місцевим судом вірно встановлено,  що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача з 23.05.1998 року по 22.08.2006 року. З 16.10.2003 року і до дня звільнення - на посаді помічника начальника підрозділу охорони. 22.08.2006 року наказом №530/к позивача звільнено з роботи на підставі п.1  ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників з 22.08.2006 року.

Підставою для прийняття наказу про звільнення став виданий наказ №33б/к від 1 червня 2006 року по AT „НПК-Галиина" „Про скорочення чисельності і штату працівників AT,  пов'язаного з потребами виробництва",  в якому поряд з іншими посадами з 18.08.200б року скорочена посада помічника начальника охорони.

На виконання наказу №336/к листом №2-141/33 від 9.06.20о6 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення з 18.08.200б року.

В червні,  липні та серпні 2006 року позивачу у зв'язку із скороченням було надіслано листи,  в яких запропоновано перевестись на вакантні на підприємстві посади. Від отримання вищезгаданих листів позивач відмовився,  покликаючись на порушення процедури звільнення.

В серпні 2006 року первинна профспілкова організація працівників AT „НПК-Галичина" та Президія Львівської обласної ради профспілок у відповідь на подання голови правління ВАТ про погодження звільнення позивача з роботи,  на підставі п.1  ст. 40 КЗпП України,  прийняли постанови про відмову у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1,  оскільки голова правління ВАТ зобов'язаний був звернутися з такими поданнями за три місяці до наміченого звільнення,  а фактично він звернувся в термін менший як три місяці.

Як видно з матеріалів справи первинна профспілкова організація працівників AT „НПК-Галичина" та президія Львівської обласної Ради профспілок працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України при вирішенні питання про надання згоди щодо звільнення позивача з роботи не вникали у суть спору,  не з'ясовували причин скорочення чисельності і штату працівників,  у тому числі посади,  яку займав позивач,  можливостей його переведення на іншу роботу і т.і.,  а тому суд,  з точки зору вимог 4.7  ст.  43 КЗпП України,  мав підстави визнати необгрунтованими відмови згаданих профспілкових організацій.

Місцевим судом також вірно не взято до уваги покликання позивача,  на те що йому пропонували роботу завідувача господарством управління безпеки і охорони ВАТ у зв'язку з чим він написав заяву про переведення,  оскільки така посада на підприємстві не вивільнялася і станом на день розгляду справи -зайнята.

Крім цього судом вірно не взято до уваги покликання позивача на те,  що його звільнення проведено з порушенням вимог  ст. 26 ЗУ „Про приватизацію державного майна",  оскільки наявність права власності держави на частку (пакет) акцій у ВАТ не є підставою для застосування положень даної норми через те,  що в разі відчуження цього пакету,  об'єктом приватизації буде саме він,  а не підприємство,  з приватизацією якого цією нормою пов'язують згадані обмеження в розірванні трудового договору.

Також суд зробив вірний висновок про те,  що відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків та подання ним скарги голові правління,  підписаної всіма працівниками підрозділу охорони,  щодо позбавлення їх премії за березень 2006 року не мають жодного відношення до звільнення позивача з роботи.

На підставі вищенаведеного,  колегія суддів вважає,  що місцевим судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального закону при розгляді справи та підставно відмовлено позивачу у поновленні на роботі,  стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодуванні моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують,  а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись  ст.  ст.  307, 308, 313, 314 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 200б року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.