Справа № 2-814/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

01 липня 2011 року                                                                        Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючого -               Іванюк І.Д.

               при секретарі с/з -        Кукундіній К.В.

за участю позивача –ОСОБА_2

його представника –ОСОБА_3

представника відповідача –Жовтонецького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця», третя особа на стороні відповідача: Колійна машинна станція № 125 про визнання протиправним виселення та зобов’язання надати рівноцінне житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та уточненнями до нього (а.с. 55-59) про визнання протиправним виселення із кімнат АДРЕСА_1 та зобов’язання надати рівноцінне житлове приміщення. Свої вимоги мотивує тим, що більше 20 років він перебував у трудових відносинах із Колійною машинною станцією № 125 (КМС № 125) ДТГО «Львівська залізниця». При влаштуванні на роботу він був поселений у вагони на ст. Скнилів Львівської залізниці, а 17.09.2002 р. згідно наказу начальника Колійної машинної станції № 125 він та його сім’я були відселені у санітарно-побутовий блок по АДРЕСА_1, який був облаштований під гуртожиток, де йому було виділено кімнату № 318 та № 320,. Однак, 16.07.2007р. після звільнення з роботи з посади монтера колії колійної колони №2 державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця»відповідачі звернулись до нього із вимогою звільнити займане житло. Покликаючись на ст. 125 ЖК України та ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»від 04.09.2008р. вважає дії відповідачів незаконними і просить зобов’язати їх надати йому інше рівноцінне житло.

В судовому засіданні позивач та його представник (а.с. 28) позовні вимоги підтримали з аналогічних підстав, додатково пояснили, що позивач з 09.12.1986 р. та по 21.09.2006р. працював на посаді монтера колії колійної колони №2 ДТГО «Львівська залізниця», наказом начальника КМС № 125 від 21.09.2006р. за № 13 він був звільнений з роботи за появу на робочому місці 25.08.2006р.у нетверезому стані і вчинений 29.08.2006р. прогул без поважних причин. Під час праці на підприємстві він був зареєстрованим за місцем проживання спочатку у с. Смерічка, Старосамбірського району, Львівської області, однак у зв’язку із роботою у м. Львові на підставі наказу начальника Колійної машинної станції № 125, без видання ордеру, разом із сім’єю вселився у кімнати АДРЕСА_1, який був облаштований під гуртожиток. Оскільки позивач працював на підприємстві більше 20 років, вважають його виселення без надання іншого житлового приміщення незаконним.

Представник відповідача та третьої особи (а.с. 27) у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив суду, що 17.09.2002 р. позивача та його сім’ю було тимчасово вселено у санітарно-побутовий корпус із кімнатами відпочинку по АДРЕСА_1 без визначення конкретних кімнат із наданням ліжкомісця. Виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення про визнання даної будівлі службовим житлом чи у гуртожитком не приймалось і не реєструвалось, а позивачу не видавався ордер на вселення у вказане приміщення. 21.09.2006р. позивача звільнено з роботи за порушення трудової дисципліни, після чого вони звернулись до нього із вимогою звільнити займане житло. В липні 2010 р. позивач добровільно звільнив займане житло, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін/ їх представників, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд відмовляє у позові  з наступних мотивів та передбачених законом підстав.  

На підставі ст. 129 ЖК України та ч. 1 п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, єдиною підставою для зайняття жилого приміщення в гуртожитку є ордер.

Згідно ч. 2 ст. 132 ЖК України інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 у період з 09.12.1986 р. та по 21.09.2006р. працював на посаді монтера колії колійної колони № 2 Колійної машинної станції № 125.

Згідно наказу № ПК-3/4 від 17.09.2002 р. (а.с. 5.) позивача із сім’єю було відселено у приміщення санітарно-побутового блоку Львівської дистанційної колії без видачі ордеру та визначення конкретних приміщень. Вказане приміщення перебуває на балансі Державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (а.с. 46-51).

У період роботи позивач (а.с. 95, 102) був зареєстрований за місцем проживання у с. Смерічка, Старосамбірського району, Львівської області, у зв’язку з чим, як особа, яка проживає не в тому населеному пункті, в якому розташоване підприємство, він був зарахований на квартирний облік (а.с. 72).

Наказом № 13 від 21.09.2006 р. його звільнено з роботи за появу на робочому місці 25.08.2006р. у нетверезому стані і вчинений 29.08.2006р. прогул без поважних причин. (а.с. 105-107).

Суд критично оцінює покликання позивача на ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»від 04.09.2008р., оскільки спільне рішення адміністрації та профкому підприємства про вселення його у спірні приміщення не приймалось, ордер на право їх зайняття не видавався, позивач із сім’єю проживав у них без реєстрації, а тому згідно ст. 1 Закону на нього не можуть поширюватись положення такого.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним виселення та надання йому іншого рівноцінного житлового приміщення є безпідставними і у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 60,174, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 129, 132 ЖК України, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року   № 2, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до Державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця», третя особа на стороні відповідача: Колійна машинна станція № 125 про визнання протиправним виселення та зобов’язання надати рівноцінне житлове приміщення відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення виготовлене у 5-денний строк.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя /підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:                                                                                                                                                         І.Д.Іванюк