Справа №      1-214/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 06 липня 2011 року                                        Залізничний районний суд м.Львова

в складі:  головуючого- судді                       Іванюк І.Д.

                при секретарі с/з-                           Кукундіній К.В.

з участю: прокурора -                                     Шолопи Р.І.                             

та захисника -                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про обвинувачення:

ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Великий Березний, Закарпатської області, громадянина України, цигана, без освіти, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання (м. Львів, вул. Конюшинна, циганське поселення біля ТЦ «Метро»), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 07.06.2010 р. близько 13.00 год., перебуваючи в сквері на пл. Двірцевій у м. Львові, неподалік від Залізничного вокзалу, використовував свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 для зайняття жебрацтвом. Близько 17.45 год. був затриманий працівниками міліції, при поверхневому огляді у нього виявлено і вилучено гроші у сумі 10 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у скоєному не визнав, пояснив, що приїхав до м. Львова разом із співмешканкою ОСОБА_4 та з його слів двома малолітніми дітьми на заробітки для участі у польових роботах. Повертаючись додому його затримали працівники міліції і, оскільки він не писемний, використовуючи його неосвіченість та психологічний тиск, змусили його визнати свою вину та підписати протоколи допиту.

Не зважаючи на невизнання вини підсудним, його винність у скоєному стверджується:

-          показаннями підсудного, даними на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні (а.с. 86-87), з яких вбачається, що ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнавав повністю. Пояснював, що 07.06.2010 р. у зв’язку із відсутністю роботи разом із співмешканкою ОСОБА_4 пішов жебракувати на пл. Двірцеву у м. Львові. При цьому він взяв із собою сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а його співмешканка взяла сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Тримаючи на руках свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, він просив милостиню у водіїв маршрутних таксі. Люди, бачачи дитину, давали більше грошей. Через деякий час його затримали працівники міліції і він зізнався у вчиненому. При затриманні у нього були вилучені кошти у сумі 10 грн. дрібними купюрами. Також пояснив, що працівники міліції неодноразово робили йому зауваження про недопустимість жебракування, однак він не реагував на них.

-          показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що працює слідчим у Залізничному РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області і проводив досудове слідство у вказаній справі. Ствердив, що ОСОБА_2 під час досудового слідства вину у використанні неповнолітнього сина для зайняття жебрацтвом визнавав повністю, фізичного чи психологічного тиску відносно нього ніхто не чинив, після з’ясування того, що ОСОБА_2 є не писемним, йому був призначений захисник, при якому він дав аналогічні пояснення.

-          показаннями свідка ОСОБА_7, даними у судовому засіданні, а також на досудовому слідстві (а.с. 29-30) та оголошеними і перевіреними у судовому засіданні, з яких вбачається, що він працює оперативно-уповноваженим СКМСД Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області та у нього на опрацюванні знаходились матеріали по факту втягнення у зайняття жебрацтвом малолітнього ОСОБА_3. При допиті ОСОБА_2 той вину визнавав повністю, пояснював, що у нього не було роботи і грошей, щоб придбати продукти харчування, а тому 07.06.2010 р. він разом із співмешканкою ОСОБА_4 вирішив піти жебракувати на пл. Двірцеву у м. Львові. До жебракування він залучив свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки люди, бачачи дитину, давали більше грошей.

-          показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, та його показаннями під час досудового слідства, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні (а.с. 21-22), з яких вбачається, що він працює командиром взводу БПС 1-ої роти та 07.06.2010 р. близько 17.30 год. разом із інспекторами ПС 1-ої роти Вільчинським В.В. здійснював патрулювання на території поблизу пл. Двірцевої у м. Львові. Близько 17.40 год. вони побачили чоловіка, циганської національності, який тримав на спині дитину та просив у перехожих гроші. На їх вимогу чоловік представив паспорт, згідно якого вони встановили, що його звати ОСОБА_2 На їх запитання ОСОБА_2 пояснив, що він просить милостиню та використовує при цьому свого малолітнього сина, оскільки люди, бачачи дитину, дають більше грошей. Попередивши його про недопустимість жебракування, вони відпустили ОСОБА_2, однак не реагуючи на їх зауваження, ОСОБА_2 продовжив випрошувати у громадян гроші і вони були змушені їх затримати. Дитину скерували у дитячий будинок, оскільки у них не було документів і нормальних умов для проживання.

-          аналогічними показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним на досудовому слідстві (а.с. 23-24) та оголошеними і перевіреними у судовому засіданні.

-          показаннями свідка ОСОБА_4, даними нею на досудовому слідстві (а.с. 27-28) та оголошеними і перевіреними у судовому засіданні, з яких вбачається, що вони проживають разом із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Від спільного життя у них народилось двоє синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 07.06.2010 р. разом із ОСОБА_2 вони пішли у сквер на пл. Двірцеву у м. Львові. Оскільки у них не було грошей на продукти харчування, ОСОБА_2, взявши на руки сина ОСОБА_3, пішов просити милостиню у водіїв маршрутних таксі. Через деякий час ОСОБА_2 затримали працівники міліції і всіх разом доставили у Залізничний РВ.

-          протоколом огляду речових доказів від 07.09.2010 р. (а.с. 47-48), згідно якого працівниками Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 оглянуто речові докази, а саме гроші у сумі 10 грн. купюрам номіналом по 1 грн. –4 шт. та номіналом по 2 грн.- 3 штуки.

Таким чином, в судовому засіданні винність підсудного у використанні батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб) з метою отримання прибутку доведена повністю, а його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 150-1 КК України.

Обираючи підсудному міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше не судимий (а.с. 53), офіційного місця праці не має, за місцем реєстрації характеризується нейтрально (а.с. 55), на обліку в психіатричному та наркологічному закладах не перебуває (а.с. 54).

У судовому засіданні ОСОБА_2 давав покази, які свідчать про невизнання ним вини у вчиненому злочині, а тому призначаючи йому покарання суд не приймає до уваги таку, зазначену у обвинувальному висновку, пом’якшуючу покарання обставину як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання в межах санкції статей обвинувачення у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Речові докази у справі, згідно ст. 81 КПК України, а саме: гроші в сумі 10 грн., які знаходяться на зберіганні у фінансовій частині Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області  (а.с. 49) - передати у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.150-1 КК України та обрати йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально –виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у справі, а саме: гроші в сумі 10 грн., які знаходяться на зберіганні у фінансовій частині Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області (а.с. 49) - передати у дохід держави.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - протягом п’ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку.