Справа № 2-451/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Іванівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді      Погорєлов І.  В.

               при секретарі Кухарчик І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Іванівського району Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно,  мотивуючи свої вимоги тим, що в лютому 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості – будівлі та споруди (А - будинку тваринника, Б - вбиральні, Л – свинарника), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 85 832 грн.

Згідно досягнутої домовленості нотаріальне посвідчення мало відбутися в найближчий час.

ОСОБА_1 вважає, що вони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу - предмету та ціни, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання договору купівлі-продажу: ОСОБА_1 сплатив за нерухоме майно обумовлену договором купівлі-продажу грошову суму, в свою чергу ОСОБА_2 передав йому правовстановлюючі документи, але з невідомих ОСОБА_1 причин ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1, вирішив звернувся до суду для захисту своїх прав.

Позивач в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, про що свідчить письмова заява, та просив суд розглядати справу у його відсутність.

Отже обставини, на які посилалася позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому  засіданні  належними та допустимими доказами у відповідності  до ст.ст. 10, 60  ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що  відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення  позову.

Так у судовому засіданні було встановлено, що в лютому 2011 року між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж належного відповідачу об’єктів нерухомості – будівлі та споруди (А - будинку тваринника, Б - вбиральні, Л – свинарника), розташованого в АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою, відповідно до якої, того ж дня, позивачем було сплачено відповідачу під розписку 85 832 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні, тобто позивач повністю розрахувався за нерухоме майно.

При цьому як зазначає позивач, а відповідач не заперечує, відповідач передав позивачеві від нежитлових будівель всі документи на них.

Правовстановлюючим документом, підтверджуючим право власності відповідача на спірне нерухоме майно, є рішення виконкому Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області;  свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САВ № 771558, видане 24.12.2009 року виконавчим комітетом Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області на підставі рішення Виконкому Коноплянської сільської ради № 89 від 17.11.2009 року і зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.12.2009 року, реєстраційний № 29305285.

В судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка яка знаходиться під будівлями та спорудами, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2, складають площу 0,75 га, державний акт на дану ділянку не видавався, обмежень та сервітутів немає, що підтверджується довідкою Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області №73, від 21 червня 2011 року.

Приймаючи до уваги, що при укладенні правочину сторонами було погоджено всі належні умови купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема, щодо ціни, передачі об’єктів нерухомості – будівель та споруд у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна сторони домовилися посвідчити в нотаріальній конторі до кінця лютого 2011 року.

Проте до цього часу договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості – будівель та споруд нотаріально не посвідчений, так як ОСОБА_2 відмовляється посвідчити договір у нотаріальній конторі.

Така відмова відповідача суперечить умовам досягнутої між сторонами угоди і
чинному законодавству.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у лютому 2011 року були встановлені всі потрібні для цього правочину умови договору, які позивач повністю виконав, про що свідчить розписка відповідача про одержання від ОСОБА_1 грошей за об’єкти нерухомості, передача йому технічного паспорту не об’єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст угоди не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; угода повинна бути укладена у формі, встановленій законом, волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема за угодами.

У ч.1 ст.334 ЦК України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно з ч.3 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги наведене суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст. 16, ч. 2 ст. 220, ст. 203, ч. 1 ст. 209, 218, ч. 1 ст. 328, ч. 1-4 ст. 334, ч. 1 ст. 655 ЦК України, ст. ст.3, 10, 60, 88, 130, 212-215 ЦПК України, суд , -

                                                                В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно –задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна (А - будинку тваринника, Б - вбиральні, Л –свинарника), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за  ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди, (А - будинку тваринника, Б - вбиральні, Л – свинарника), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації на об’єкти нерухомого майна, що розташована в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:І. В. Погорєлов