Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-7751/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Квітка О.М.

99                               Доповідач Карпенко  О. Л.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.08.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

          головуючого:  Голованя А. М.

          суддів:  Голованя А. М.

          при секретарі:  Голованя А. М.

розглянула у (відкритому/закритому) судовому засіданні в місті Кіровограді

адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в м. Олександрії на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності  відповідача  протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

14 жовтня 2009 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльність відповідача  протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просила поновити строк звернення з позовом до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2009 року позов задоволено частково. Суд визнав неправомірними дії відповідача щодо неповного нарахуваня та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 07 липня по 31 грудня 2008 року та зобов’язав управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги з 07 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням раніше проведених за цей період виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач  відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.  Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” передбачено, що  прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Нормами чинного процесуального  законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату  соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте, з висновком суду першої інстанції погодитися повністю неможливо виходячи з  наступного.                               

Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично – кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Позивач звернувся до суду 14 жовтня 2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 14 жовтня 2008 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 14 жовтня 2008 року по 18 грудня 2009 року (дата винесення постанови суду).

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

ПСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Олександрії задовольнити частково.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2009  року – скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Олександрії щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 14 жовтня 2008 року по 18 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м. Олександрії здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 14 жовтня 2008 року по 18 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: