ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 р.                                                                                    № 2а-6019/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді                                                              Журомської М.В.

за участю секретаря судового засідання                             Фейдаш Х.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за  позовною заявою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування вимог,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в у Личаківському районі м.Львова  (надалі –УПФУ у Личаківському районі м.Львова), в якому просить суд визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу № 438 від 01.12.2010 року, № 127 від 16.02.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для суб’єктів малого підприємництва застосовується спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, зазначає, що фізична особа підприємець має право обрати оподаткування доходів єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року платника єдиного податку, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податків, а тому платник єдиного податку не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 25.06.2011 року № 9158/06-14, в якому проти позову заперечує, з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Заперечення обґрунтовані тим, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески, в порядку визначеному вказаним Законом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач є платником єдиного податку. Отже, при сплаті позивачем єдиного податку, ним також сплачується збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення.

  Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач – ОСОБА_1., який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як фізична особа-підприємець та відповідно до ст. 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058-ІV є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Личаківському районі м.Львова та у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 цього Закону зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У зв’язку із несплатою позивачем в повному обсязі суми нарахованих страхових внесків, відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” УПФУ в у Личаківському районі м.Львова винесено вимоги про сплату боргу: № 438 від 01.12.2010 року та № 127 від 16.02.2011 року, в яких ставиться вимога про сплату позивачем недоїмки зі страхових внесків.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Виключно вказаним Законом визначаються платники страхових внесків, порядок їх нарахування та сплати.

Згідно з визначенням термінів, що даються у ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. При цьому, страхувальниками визнаються роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Частина 3 ст. 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”передбачає, що види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи її рівня, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення, визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.   

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Зобов’язання щодо сплати страхових внесків фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) врегульовано Законом України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

У відповідності до ч. 2 вказаного Закону п. 4 розділу ХV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”викладено в наступній редакції: фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме: фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно.

При цьому, сума страхового внеску із врахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не сплачено в повному розмірі суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, у зв’язку з чим, УПФУ в Личаківському районі м.Львова направлено вимоги про сплату боргу: № Ф-127 від 16.02.2011 року на суму 656 грн. 34 коп. та вимогу № Ф-438 від 01.12.2010 року на суму 632 грн. 46 коп.

          Частина 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”передбачає, що страхові внески фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності сплачуються щоквартально, протягом 20 календарних днів наступних, за останнім календарним днем звітного кварталу. Граничним днем сплати страхових внесків є 01 квітня року, наступного за звітним.

          Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          За підсумками року, вказані особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1.

          На підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, УПФУ в Личаківському районі м. Львова направлено до позивача вказані вище вимоги про сплату боргу.

Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги УПФУ в                     Личаківському районі м.Львова  про сплату боргу № Ф-127 від 16.02.2011 року та № Ф-438 від 01.12.2010 року, є правомірними.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

          Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18,  49, 51, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі  м. Львова про визнання протиправними дій та скасування вимог № 438 від 01.12.2010 року, № 127 від 16.02.2011 року - відмовити.   

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Львівський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку  визначеному  ст.254 КАС України.   

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 жовтня  2011 року

         Суддя                                                                                 Журомська М.В.