У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 червня 2006 року та  ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року щодо неї.

Цим вироком                       ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Петрозаводська, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і призначено їй за цим законом покарання 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4  ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку зі збігом строків давності.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, за таких обставин.

18 травня 2001 року близько 10-11 години ОСОБА_1 прийшла до середньої загальноосвітньої школи № 7 Червонозаводського району м. Харкова по вул. Батуринській, 25, де, діючи з хуліганських спонукань, перебуваючи у громадському місці, висловлювалася у присутності неповнолітніх учнів нецензурною лайкою на адресу вчителів з метою їх дискредитації, грубо порушуючи громадський порядок, виказуючи явну неповагу до суспільства, діючи з винятковим цинізмом, влаштувала скандал, заважала учбовому процесу під час написання річних контрольних робіт, намагалася увірватися в учбовий кабінет під час проведення уроку хімії в 9-Б класі і зірвати з неповнолітньої учениці ОСОБА_2 спідницю.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1, діючи з винятковим цинізмом, з метою провокації, перебуваючи у місці масового скупчення неповнолітніх учнів - вестибюлі школи, голосно ображала нецензурною лайкою і зводила наклеп на учениць школи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викладача школи ОСОБА_4, при цьому знову привселюдно намагалася зірвати із ОСОБА_2 спідницю.

Затим у присутності неповнолітніх учнів ОСОБА_1 умисно вдарила долонею по обличчю викладача ОСОБА_5 та завуча ОСОБА_6, які намагалися умовляннями припинити її хуліганські дії, чим завдала їм фізичного болю. Після цього відштовхнула викладача ОСОБА_7 і побігла в кабінет праці, де напала на директора школи ОСОБА_8, схопила її за волосся, вирвавши пасмо і завдавши фізичного болю, і повалила на стіл.

Хуліганські дії ОСОБА_1 продовжувалися більше двох годин, заважали учбовому процесу і були припинені викладачем праці ОСОБА_9 та працівниками міліції, які прибули на виклик.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1, даючи свій аналіз наявним у справі доказам,  просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Мотивує тим, що кримінальну справу щодо неї сфабриковано, судове слідство проведено неповно, однобічно і упереджено, а її винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину не доведено. Стверджує, що вона сама є потерпілою від нападу викладачів, які її побили і відібрали сумку з речами і грошима, а потерпілі та свідки у справі її обмовили. Вважає, що в її діях може міститися лише склад дрібного хуліганства, за яке передбачено адміністративну відповідальність. Посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки її безпідставно було видалено із залу судових засідань і внаслідок цього позбавлено права виступити в дебатах і з останнім словом. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводи, викладені в її апеляції, і безпідставно відмовив у її задоволенні, не навівши в своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, з показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_1 прийшла до школи і вимагала від директора ОСОБА_8 викликати з уроків учениць ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для з'ясування з ними питань щодо крадіжки речей, на що ОСОБА_8 відповіла відмовою, пояснивши, що дізнання має проводити міліція. Натомість, ОСОБА_1 не залишила школу, а викликала з уроку хімії ученицю ОСОБА_2, намагалася зірвати з неї спідницю, яка начебто належить її дочці, зчинила галас, висловлювалася нецензурною лайкою у присутності великої кількості неповнолітніх учнів, які вийшли з класів після закінчення уроку і перебували у вестибюлі та коридорах школи, звинувачувала викладача ОСОБА_4 у крадіжці її речей та грошей, висловлювала образи на адресу викладачів, не реагувала на їх зауваження з приводу її поведінки, нанесла удари по обличчю викладачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, переслідувала директора школи ОСОБА_8, напала на неї, вчепилася у волосся і повалила на стіл. Під час цих хуліганських дій ОСОБА_1 розмахувала руками, поривалася до викладачів з диктофоном, кричала, з її руки впала сумка, з якої висипався зміст, діти почали допомагати їй збирати речі. Оскільки дії ОСОБА_1 носили тривалий характер і не припинялися на вимоги викладачів, перешкоджали початку уроків, працівниками школи було викликано міліцію.

Зазначені обставини підтверджуються також показаннями під час досудового та судового слідства свідків ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, а також показаннями під час досудового слідства, оголошеними в судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК України, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13

Допитані з додержанням вимог ст. 168 КПК України в присутності педагога неповнолітні свідки учні школи ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3 розповіли, що ОСОБА_1, викликавши ОСОБА_2 з класу під час уроку, намагалася зірвати з неї спідницю, кричала на неї, переслідувала, коли остання поверталася в клас, намагалася увірватися за нею, у зв'язку із чим викладачу ОСОБА_11 довелося зачинити двері на замок, зчинила галас, стукала у двері. Після закінчення уроку вони спустилися на перший поверх, де у вестибюлі ОСОБА_1, не реагуючи на умовляння викладачів, знову намагалася зірвати із ОСОБА_2 спідницю, кричала, висловлювалася на її адресу та адресу викладачів нецензурною лайкою, ображала їх, нанесла удари по обличчю викладачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 

Показання потерпілих і свідків послідовні й незмінні протягом досудового та судового слідства, узгоджуються між собою і не викликають сумніву в їх об'єктивності.

Постановою старшого слідчого СВ Червонозаводського РВ ХГУ УМВС України в Харківській області від 27 червня 2001 року, яка набрала законної сили, відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо директора та викладачів школи за відсутністю в їх діях складу злочину.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано вірно.

Оскільки ОСОБА_1 своєю поведінкою грубо порушувала порядок судового засідання та перешкоджала подальшому розгляду справи, суд на підставі ст. 272 КПК України прийняв обґрунтоване рішення про її видалення з залу засідання на весь час судового розгляду справи, у зв'язку із чим вона втратила своє право виступати в дебатах і з останнім словом.

Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_1, перевірив викладені в ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженої, та прийняв обґрунтоване рішення про залишення її без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_1 - без зміни з наведенням відповідних мотивів такого рішення в ухвалі, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                           Кузьменко О.Т.                         Шевченко Т.В.