Справа № 2-174/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року                                                                                                             м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді                                                                                          Піх Ю.Р.  

при секретарі                                                                                             Бабенко Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа Запорізька міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю. Свої вимоги мотивує тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці площею 0,0619 га. Зазначена ділянка належить йому на праві приватної власності.

Згідно з генеральним планом забудови, ширина проїзду між земельними ділянками, на яких розташовані, з однієї сторони, будинок 2 і 2-«В», а з другої сторони 2-«А»і 2-«Г», повинна становити 4,6м. Така ж ширина проїзду (4,6м) передбачена і експлікацією земельної ділянки. Зазначений генеральний план є достатнім і належним доказом тієї обставини, що ширина проїзду має становити саме 4,6 м. Адже, відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України, «використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови».

Відповідачі по справі ОСОБА_4, яка мешкає у буд. 2-А, та ОСОБА_2, який мешкає у буд. 2, під час реконструкції належних їм будинків та присадибних ділянок, самовільно, без отримання дозволів від уповноважених органів виконавчої влади та без погодження з ним, перенесли свої паркани в середньому на 30-35 см кожен в глибину проїзду, внаслідок чого середня ширина проїзду становить 3,9м.

Внаслідок захоплення відповідачами землі, що належить територіальній громаді м. Запоріжжя, йому, як члену цієї територіальної громади, чиняться перешкоди в користуванні його приватною власністю. А саме, внаслідок звуження ширини проїзду, йому стало складніше діставатись свого будинку. Крім того, відповідач ОСОБА_2, у порушення п.15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, згідно з яким заборонена зупинка транспортних засобів у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився, протягом тривалого часу залишає у проїзді належний йому мікроавтобус Sprint», державний № НОМЕР_1, легковий автомобіль «Таврія», державний НОМЕР_2, а також автомобілі своїх родичів та знайомих. Свій автомобіль, а також автомобілі своїх родичів та знайомих у проїзді залишала і  відповідачка ОСОБА_4.

Позивач вважає, що незаконне звуження відповідачами ширини проїзду, а також використання відповідачем ОСОБА_2 проїзду як стоянки автотранспорту ускладнюють йому доступ до будинку, а також роблять неможливим проїзд до будинку, при необхідності, спеціальних автомобілів - швидкої медичної допомоги, пожежної служби тощо.

Також позивач вважає, що незаконні дії відповідачів, які проявились у самовільному звуженні ширини проїзду та його використанні в якості автостоянки, заподіяли йому моральну шкоду, яку він оцінюю в 10 000 грн. Заподіяна моральна шкода полягає в душевних стражданнях і хвилюванні, яких він зазнав, побоюючись, що у разі потреби надати своєму хворому батькові медичну допомогу, автомобіль швидкої допомоги не зможе проїхати до його будинку.

Крім того, моральна шкода полягає у тому, що відповідачами під час спровокованих ними скандалів принижувались його честь та гідність, а також честь і гідність його батька, що завдавало йому додаткових душевних страждань.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, надавши аналогічні пояснення викладенні у позовній заяві.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд їх залишити без задоволення. Пояснив, що своїми діями він не звужував проїзд, паркан не переносив, він стоїть на території його земельної ділянки.

Представник відповідача  ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд їх залишити без задоволення. Пояснив, що при покупці відповідачем будинку в 1996 році в проектній документації БТІ провулок вказаний, як «проїзд»та не вказано ні його довжина, ні ширина. Наданий ОСОБА_1 генплан ділянки належав не позивачу, а колишньому власнику будинку по АДРЕСА_1 який на теперішній час належить ОСОБА_2 і як документ не може бути прийнятий, так як ОСОБА_5 був колишніми працівником БТІ.

Згідно плану, ділянка має довжину 33,9 м, ширина18,9. В 2002 році відповідачем на старий цоколь забору був збудований паркан з білої цегли, при чому розміри ділянки не помінялися про що свідчить довідка про земле використання від 03.09.2002 р.  З приводу незаконної стоянки автомобілів в провулку, пояснив, що його довірителі залишали автомобіль, але до адміністративної відповідальності.

Третя особа Запорізька міська рада в судове засідання не з’явилася, однак надала суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без їхньої участі та винести рішення у відповідності з вимогами Закону.  

Вислухавши позивача, відповідача та представника відповідача, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.  Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно  ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.   

Відповідно до вимог ст.. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно є власником будинку АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці площею 0,0619 га. Зазначена ділянка належить йому на праві приватної власності. (а.с.10)

Відповідно до генерального плану забудови ділянки  АДРЕСА_1 ширина проїзду становить 4,6 м.

Згідно відповіді Головного управління архітектури та містобудування від 20.01.2001р., яку надано ОСОБА_1, при обстежені з виїздом на місце було встановлено, що ширина проїзду між ділянками №2, 2а, 2в, 2г по вАДРЕСА_1на даний час становить від 3,80м до 4,50 м, що не суперечить діючим будівельним нормам.

Крім цього,  судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 здійснила добудову огорожі на старий цоколь забору  паркан з білої цегли, при чому розміри ділянки не помінялися про що свідчить довідка про землевикористання від 03.09.2002 р. (а.с. 28)

В судовому засіданні позивач стверджував, що відповідач вийшов за межі наданої йому земельної ділянки, так як згідно генерального плану ділянки від 1952 року ширина проїзду зазначена 4,6м., тим самим штучно звузивши проїзд до його будинку, створивши йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідачі залишають свій автотранспорт у проїзді і тим самим перешкоджають вільному доступу спец автомобілів, таких як швидка допомога, пожежна машина.

Однак позивач не довів в судовому засіданні свої твердження, що відповідачі вийшов за межі наданої йому  земельної ділянки, чим штучно звузили проїзд до його будинку, з огляду на ширину проїзду. Від проведення експертизи про встановлення площ земельних ділянок сторін та межі між ними, позивач, не дивлячись на неодноразове роз’яснення судом наслідків її не призначення, відмовлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження спричиненої йому відповідачем моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.   

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для  вирішення спору.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що такі дії відповідачів призвели до змін в його здоров’я, повсякденному житті, вплинули на його моральний стан, призвели до інших негативних явищ.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 39 Земельного Кодексу України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.10,11, 15, 60, 88, 209,212 - 215  ЦПК України,суд,  –

ВИРІШИВ:

          У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа Запорізька міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                         Піх Ю.Р.