ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.11 Справа № 5/95/2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Торгівельний дім «Ласуня», м. Київ;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Торговий дім дитячих товарів «Сказка»,
м. Луганськ;
про стягнення 23 160 грн. 84 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність
від 11.01.2011 № 11/01/11;
від відповідача: ОСОБА_2, заступник директора,
довіреність від 12.09.2011 № 40.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України дана справа розглядалась у судовому засіданні 13.09.2011 о 11 год. 55 хвил. було оголошено перерву до 15 год. 00 хвил.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»(далі –ТОВ «ТД «Ласуня», позивач у справі) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім дитячих товарів «Сказка»(далі –ТОВ «ТДДТ «Сказка», відповідача у справі) заборгованості в сумі 19153 грн. 12 коп., пені в сумі 1731 грн. 39 коп. за період прострочення з 30.03.2010 по 30.09.2010, 3% річних в сумі 552 грн. 55 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 1723 грн. 78 коп. за період прострочення з 30.03.2010 по 14.04.2011.
Позивач посилаючись на норми статей 193, 231, пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статей 15, 16, 256, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого від позивача товару за дистриб’юторською угодою № 203/07/09 ДО 000022 від 07.07.2009 та видатковою накладною від 26.02.2010 № ДО-00001515, на підставі яких заявлено позов.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім дитячих товарів «Сказка» (далі –ТОВ «ТДДТ «Сказка») відповідач у справі, надав відзив на позов, в якому визнав вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 9395 грн. 08 коп. При цьому зазначив, що товар на суму 6758 грн. 04 коп. зіпсований, на який оформлено постачальнику накладну № 37 від 10.11.2010 про його повернення. Також позивачем виконані маркетингові послуги на суму 3000 грн. 00 коп., які позивач зобов’язався відшкодувати на підставі пункту 8.4 дистриб’юторської угоди № 203/07/09 ДО 000022 від 07.07.2009.
При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
07.07.2009 між сторонами у справі укладено дистриб’юторську угоду №203/07/09 ДО 000022, за умовами пункту 1.1 якої Продавець (позивач) постачає на підставі замовлень Дистриб’ютора (відповідач) прийняти Продавцем до виконання та передає у власність дистриб’ютору товар, а Дистриб’ютор приймає та здійснює оплату товару в порядку та на умовах передбачених дійсною угодою. Сторони встановлюють, що предметом цієї угоди є поставка товару згідно вимог статей 264-271 Господарського кодексу України, а також організація здійснення подальшої реалізації товару відповідно до умов угоди (а.с.9-14).
Відповідно до пункту 3.1. угоди поставка товару здійснюється на підставі замовлень, що подаються дистриб’ютором. У замовленні зазначається найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне тут передбачити. Замовлення повинно передаватися в порядку передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень, у зв’язку з виконанням умов договору відповідно до пункту 10.2. угоди.
Порядок здавання –приймання товару визначені розділом 4 угоди, зокрема,:
- розбіжності по кількості та якості товару відображаються в Акті приймання товару і оформлюються накладною на повернення товару. Видаткова накладна Продавця та Акт приймання товару є невід’ємною частиною прийому –передачі товару та недійсні один без одного (пункт 4.3);
- у всіх випадках при прийомі товару Дистриб’ютор зобов’язаний вимагати від перевізника, що приймає участь у передачі товару, складання Акту приймання товару (пункт 4.8);
- при відмові представника транспортної (експедиційної) компанії, що здійснює перевезення, в складанні акту або від внесення записів до товарно –транспортної накладної у разі недостачі, псування або пошкодження товару акт складається за участю осіб, які здійснювали приймання товару та представників незалежних організацій (пункт 4.27).
Згідно пункту 7.2 угоди Дистриб’ютор здійснює оплату поставленого товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі, що дорівнює вартості товару на 30 календарний день з дати отримання товару.
На виконання умов даної угоди позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 58891 грн. 80 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 26.02.2010 № ДО-00001515 (а.с.22).
Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками, а саме: від 20.07.2010 на суму 10000 грн. 00 коп., від 03.08.2010 на суму 10000 грн. 00 коп., від 09.08.2010 на суму 10000 грн. 00 коп., від 06.08.2010 на суму 10000 грн. 00 коп., при цьому банківська виписка від 20.07.2010 в сумі 1563 грн. 54 коп. закриває оплату видаткової накладної № ДО-0000058 від 29.01.2010 на суму 1563 грн. 54 коп. (а.с.51-85).
Натомість, відповідачем оплата поставленого товару здійснена не в повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 19135 грн. 12 коп.
16.03.2011 з метою досудового врегулювання спору позивач в порядку частини 2 статті 530 ЦК України звернувся до відповідача з претензією від 15.03.2011 № 109 про сплату протягом семи днів з моменту отримання претензії заборгованість за отриманий товар в розмірі 19153 грн. 12 коп. (а.с.24,25,86), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом
Відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі 9395 грн. 08 коп.
На підтвердження своїх доводів надав акт прийому товару № 1515 від 26.02.2010 підписаний представниками відповідача в односторонньому порядку, накладну № 37 від 10.11.2010 про повернення постачальнику товару на суму 6758 грн. 04 коп. підписану тільки представником відповідача, акт звірення станом на 22.11.2010, також підписаний тільки представником відповідача, згідно якого кінцеве сальдо на користь позивача складає 12395 грн. 08 коп.
На підтвердження виконання робіт на суму 3000 грн. 00 коп. надав акт прийомки –здачі робіт від 26.08.2009, який підписаний представниками замовника, відповідача у справі, та представником виконавця –ТОВ «ТД «Марс».
Оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.
За приписами пункту 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, пунктом 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач не надав належних доказів своїх заперечень.
Акт прийому товару № 1515 від 26.02.2010 складений в односторонньому порядку, з порушенням вимог пункту 4.27 дистриб’юторської угоди, без участі представника транспортної (експедиційної) компанії, а при його відмові –представників незалежної організації.
Накладна про повернення постачальнику товару на суму 6758 грн. 04 коп. представником позивача не підписана. Будь –яка переписка щодо повернення товару у сторін відсутня.
Судом не зараховується в рахунок оплати отриманого товару вартість виконаних робіт на суму 3000 грн. 00 коп. згідно акту прийомки –здачі робіт від 26.08.2009, оскільки пунктом 7.2 угоди встановлено порядок оплати поставленого товару тільки шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок позивача.
Відповідно до пункту 8.4 угоди відповідач вправі звернутися до позивача з вимогами про відшкодування вартості маркетингових послуг.
За таких обставин, враховуючи, що факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за поставлений товар в сумі 19153 грн. 12 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами пункту 10.2 угоди сторони визначили, що за прострочення оплати товару, дистриб’ютор сплачує на користь продавця неустойку в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії товару. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію товару. Сплата пені не звільняє дистриб’ютора від виконання зобов’язання за цією угодою.
Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 10.2 угоди, нараховано за період з 30.03.2010 по 30.09.2010 та заявлено до стягнення пеню в сумі 1731 грн. 39 коп.
Перевіркою розрахунку пені судом встановлено порушення відповідачем порядку її розрахунку, а саме, позивачем здійснений розрахунок без послідовного врахування сум часткової оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до умов угоди, фактичних обставин з урахуванням проведеної часткової оплати пеня за період прострочення з 30.03.2010 по 30.09.2010 складає 4436 грн. 37 коп.
Позивач підтримує заявлені вимоги по стягненню пені в заявленій сумі 1731 грн. 39 коп.
Враховуючи те, що відповідач не подав заяви в порядку частини 4 статті 267 ЦК України, вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню.
Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати поставленого товару 3% річних за період з 30.03.2010 по 14.04.2011 в сумі в сумі 552 грн. 55 коп. та інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по квітень 2011 року в сумі 1723 грн. 78 коп.
Розраховуючи 3 % річних та інфляційні нарахування позивач також не врахував сум часткової оплати вартості товару.
Сума 3 % річних за заявлений період повинна складати 1007 грн. 51 коп. Проте, позивач підтримує вимоги по стягненню 3 % річних в заявленій сумі 552 грн. 55 коп., які підлягають задоволенню.
Перевіркою інфляційних нарахувань судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань за заявлений період з 30.03.2010 по 14.04.2011 з урахуванням проведених відповідачем проплат 20.07.2010 в сумі 9738 грн. 68 коп., 03.08.2010 в сумі 10000 грн. 00 коп., 09.08.2010 в сумі 10000 грн. 00 коп., складає 814 грн. 42 коп., яка і підлягає до стягнення.
В решті заявленої суми інфляційних нарахувань 909 грн. 36 коп. слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: державне мито у сумі 222 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 226 грн. 73 коп.
Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за платіжним дорученням від 04.07.2011 № 160 було сплачено державне мито у розмірі 232 грн. 00 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 231 грн. 61 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.
За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 0 грн. 39 коп.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «торговий дім дитячих товарів «Сказка», вул. Кірова, буд. 18, кв. 26, м. Луганськ, 91012, ідентифікаційний код 35707493, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня», вул. Михайла Драгомирова, буд.4, офіс 122, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 32310083 борг у сумі 19153 грн. 12 грн., пеню в сумі 1731 грн. 39 коп., 3 % річних у сумі 552 грн. 55 коп., інфляційні нарахування у сумі 814 грн. 42 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 222 грн. 51 коп. та 226 грн. 73 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня», вул. М. Драгомирова, буд. 4, офіс 122, м. Київ, 01103, код 32310083 з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у розмірі 0 грн. 39 коп., за платіжним дорученням від 04.07.2011 № 160, яке знаходиться у матеріалах справи.
Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –16.09.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко