ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.11                                                                                 Справа № 17/116/2011

За позовом Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії,  м.  Луганськ

до Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м.  Луганськ

про  стягнення  19 572 366  грн.  06  коп.

Суддя   Фонова О.С.

    Представники:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт ЕМ НОМЕР_1, виданий 28.04.2000 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, довіреність № 2 від 04.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт ЕН НОМЕР_2, виданий 13.04.2004 Попаснянським РВ УМВС України в Луганській області, довіреність № 01/4-10-923 від 30.12.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у сумі 17930889,09 грн., боргу за реактивну електричну енергію у сумі 133922,83 грн., перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності  у сумі 6580,26 грн., пені за прострочення оплати спожитої електричної енергії у сумі 855849,74 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 165648,34 грн., інфляційних  нарахувань  у сумі 479475,80 грн., за договором про постачання електричної енергії №8 від 23.10.2003.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що за договором від 23.10.2003 №6 про постачання електричної енергії станом на час слухання справи існує заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 16477015,66 грн., про що свідчить підписаний між сторонами акт звірення розрахунків від 04.08.2011 № 7.

Стосовно боргу за  послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 133922,83 грн. відповідач зазначає, що заборгованість за реактивну електроенергію була сплачена платіжним дорученням № 1882 від 24.06.2011 на підставі пункту 6.5 договору про постачання електричної енергії №8 від 23.10.2003.

Щодо вимоги про сплату боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності  у сумі 6580,26 грн. відповідач вказує, що на час звернення позивачем з позовом до суду, сплинула позовна давність, оскільки рахунок на вказану суму виставлявся 21.12.2007.

Крім того, відповідач надав власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, згідно якого 3%  річних складають 165499,75 грн., інфляційні нарахування складають 275781,94 грн.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши  пояснення представника позивача, суд

                                             в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Укренерговугілля»,  правонаступником якого, згідно з пунктом 3.3 Статуту, є Державне підприємство “Регіональні електричні мережі”,  в склад яких входить  Луганська філія (позивач у справі),  як Постачальником,  та  Державним  підприємством “Первомайськвугілля” (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 8 від 23.10.2003 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Додатковою угодою  від 01.08.2010 до Договору сторони  внесли зміни до нього та виклали у новій редакції.

Так, згідно розділу 1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення  потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 36160 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість.  Приєднана потужність в точках підключення становить 78855 кВт.

За внесення платежів, передбачених додатком до Договору «Порядок розрахунків», з порушенням термінів, визначних цим додатком, Споживач сплачує Постачальнику  пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 4.2.1 Договору).

Як встановлено у пункті 4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених  згідно із вимогами розділу  5 Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У відповідності з п. 8 Додатку “Порядок розрахунків” до Договору Кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін. Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків у 5-ти денний (банківських) термін з дня їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачеві.  

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної  електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги надані у січні –лютому, травні 2011 року за активну електричну енергію в сумі 17930889,09 грн., боргу за реактивну електричну енергію у сумі 133922,83 грн., перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності  у сумі 6580,26 грн., яку відповідач не погасив у строки, визначені у п. 8 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення оплати спожитої електричної енергії у сумі 855849,74 грн., 3% річних  у розмірі 165648,34 грн., інфляційних  нарахувань  у сумі 479475,80 грн.,  згідно наданого до матеріалів справи  розрахунку.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається зобов’язання, що  виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому  числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу у січні-лютому  2011 року, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату (а.с.33-36).

Зокрема, у січні 2011 року відповідач спожив активної електроенергії на суму 11785480,49 грн. (рахунок-фактура № 8 від 31.01.2011), в лютому –11578949,88 грн. (рахунок-фактура № 8 від 28.02.2011)

Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії  в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно.

Так, заборгованість за січень 2011 року була частково погашена відповідачем платіжними дорученнями № 2558 від 05.01.2011 на суму 498269,82 грн., № 2559 від 05.01.2011 на суму 889000,00 грн., № 501 від 16.03.2011 на суму 965439,40 грн., № 2 від 28.04.2011 на суму 1440210,46 грн., № 3 від 19.05.2011 на суму 640621,60 грн., № 4 від 23.06.2011 на суму 513282,82 грн., № 5 від 26.07.2011 на суму 940590,61 грн., № 7 від 22.08.2011 на суму 11575,98 грн.,        № 2431 від 31.08.2011 на суму 317000,00 грн., на загальну суму 6215,990,69 грн.

Заборгованість за лютий 2011 року була частково погашена відповідачем платіжним дорученням № 502 від 16.03.2011 на суму 1000000,00 грн., тому борг за лютий 2011 року не сплачений відповідачем в сумі 10578949,88 грн.,  а тому  вказана сума   підлягає стягненню з відповідача.

З вищенаведеного вбачається, що до подачі позову 12.07.2011 відповідачем сплачено за платіжними дорученнями № 2558 від 05.01.2011 на суму 498269,82 грн., № 2559 від 05.01.2011 на суму 889000,00 грн., № 501 від 16.03.2011 на суму 965439,40 грн., № 2 від 28.04.2011 на суму 1440210,46 грн., № 3 від 19.05.2011 на суму 640621,60 грн., № 4 від 23.06.2011 на суму 513282,82 грн., всього 4946824,10 грн., тобто борг за січень 2011 року на час подання позову складав 6838656,39 грн., тоді як позивачем визначено борг за січень 2011 року в сумі 7351939,21 грн.

З огляду на вказане, позивачем безпідставно заявлено до стягнення 513282,82 грн., які відповідач сплатив ще до подачі позову, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, вже після подання позову до суду відповідач  за платіжними дорученнями № 5 від 26.07.2011 на суму 940590,61 грн., № 7 від 22.08.2011 на суму 11575,98 грн.,  № 2431 від 31.08.2011 на суму 317000,00 грн. сплатив борг за активну електроенергію,  спожиту у січні 2011 року на суму   1269166,59 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу за активну електроенергію,  спожиту у січні 2011 року на суму 1269166,59 грн., слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.    

Стосовно стягнення вартості послуг з перетікання реактивної електроенергії в сумі 133922,83 грн., то суд зазначає, що  платіжним дорученням № 1882 від 24.06.2011 вказана сума була сплачена повністю, що підтверджує і відповідач,  підписавши акт звірення заборгованості  від 06.09.2011.

З огляду на викладене, сума боргу 133922,83 грн. за послуги з перетікання реактивної електроенергії сплачена до подання позову до суду, а тому у задоволенні вимоги щодо її стягнення слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення  пені  у сумі 855849,74 грн. за період з 16.02.2011 по 25.06.2011 на суму боргу за активну електроенергію 7351939,21 грн., з 18.03.2011 по 25.06.2011 на суму боргу за активну електроенергію 10578949,88  грн. та з 13.02.2011 по 25.06.2011 на суму боргу  реактивну електроенергію 133922,83 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Водночас позивачем при розрахунку суми пені на борг за січень 2011 року не врахована оплата за платіжним дорученням № 4 від 23.06.2011 на суму 513282,82 грн. У зв’язку з зазначеним, пеня на борг за січень 2011 року з урахуванням часткових оплат складатиме 396501,16 грн. + 8712,26 грн. = 405213,42 грн., тоді як позивачем помилково було визначено 405867,33 грн., тому в частині пені на суму 653,91 грн. слід відмовити.

На заборгованість з активної електроенергії за  лютий 2011 року пеня обрахована вірно, та складає 449243,08 грн.

Крім того, позивачем нарахована пеня  в сумі 739,33 грн. за період з 13.06.2011 по 25.06.2011 на борг за послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі  133922,83 грн., тоді як встановлено судом, даний борг був сплачений відповідачем 24.06.2011 в повному обсязі, тому пеня повинна обраховуватись за період з 13.06.2011 по 23.06.2011 та складатиме  625,58 грн., отже в стягнені пені в сумі 113,74 грн. також слід відмовити.

Позивач також просить стягнути 3% річних в  сумі 165648,34 грн., та інфляційні  нарахування в сумі 479475,80 грн. за аналогічні з розрахунком пені періоди.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

З аналогічних з пенею підстав, суд зазначає про часткове задоволення вимоги про стягнення 3% річних, та зазначає, що до стягнення з підстав обґрунтованості підлягає  3% річних нарахованих на борг за січень 2011 року, з урахуванням часткових оплат, в сумі  78428,40 грн., в решті на суму 126,57 грн. слід відмовити.

На заборгованість з активної електроенергії за  лютий 2011 року 3% річних  обраховані вірно, та складають  86950,27 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних  в сумі 143,10 грн. за період з 13.06.2011 по 25.06.2011 на борг за послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі  133922,83 грн., тоді як встановлено судом, даний борг був сплачений відповідачем 24.06.2011 в повному обсязі, тому 3% річних  повинні обраховуватись за період з 13.06.2011 по 23.06.2011 та складатимуть  121,08 грн. грн., отже в стягнені 3% річних  в сумі 22,02 грн. також слід відмовити.

Стосовно інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Так,  позивачем обраховані  інфляційні  нарахування  в сумі 479475,80 грн.,  за періоди: з березня по травень 2011 року в сумі 257317,87 грн., з квітня по травень 2011 року в сумі 222157,95 грн. згідно наданого до матеріалів справи  розрахунку.

Даний розрахунок суд вважає арифметично правильним, обґрунтовано заявленим, а тому вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Контррозрахунок відповідача не відповідає матеріалам справи,  оскільки при розрахунку ним було взято період з березня по серпень 2011 року, тоді як позивачем заявлено стягнення інфляційних нарахувань за період з березня по травень 2011 року та з квітня по травень 2011 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності  у сумі 6580,26 грн.

Даний факт встановлено відповідно до акту ЛС 165 № 1455 з контролю електричної потужності Держенергонагляду  (а.с.45).

Позивачем 21.12.2007 було виставлено відповідачу рахунок № 8СП на суму 6580,26 грн., отже борг обґрунтовано заявлений до стягнення.

Однак, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Статтями  256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сторони в Договорі передбачили, що сплату, в тому числі плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності, Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків у 5-ти денний (банківських) термін з дня їх отримання.

Враховуючи, що позивачем позов подано до суду 12.07.2011, що підтверджується календарним штемпелем на поштовому конверті, а загальна позовна давність складає три роки, то на плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності в сумі  6580,26 грн., вона сплинула 21.12.2010.

Акт звірення розрахунків від 04.01.2011 не перериває позовну давність, оскільки вона сплинула до його складення.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв’язку з викладеним та пропуском позовної давності, у задоволенні вимог щодо стягнення  вартості перевищення договірної величини споживання електричної енергії по потужності в сумі  6580,26 грн., слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, до стягнення підлягає заборгованість за активну електроенергію в сумі 16148439,68 грн., пеня в сумі 855082,08 грн., 3% річних в сумі 165499,75 грн. та інфляційні нарахування в сумі 479475,80 грн., в частині стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 1269166,59 грн. провадженні у справі слід припинити,  в решті вимог відмовити, з віднесенням судових витрат на сторін, пропорційно задоволених позовних вимог,   згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м.  Луганськ, вул. Куйбишева, буд. 18а, код 32320594, на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії,  м.  Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 136-з, ідентифікаційний код 26447684:

- заборгованість за активну електроенергію у сумі  16148439,68 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 2603930111660 у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 304665, видати наказ;

- пеню у сумі 855082,08 грн., 3% річних у сумі 165499,75 грн., інфляційні нарахування у сумі 479475,80 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 24431,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226,11 грн. на  п/р № 2600512100770 у АБ «Укркомунбанк»м. Луганська, МФО 304988, видати наказ.

3. В частині стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 1269166,59 грн.  провадженні у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено:  19.09.2011.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова