ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.11 Справа № 17/122пд/2011.
За позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Елсі”, м. Луганськ
до 2-го відповідача –Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз”, м. Луганськ
про визнання недійсним договору
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий 11.02.2004 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області; ОСОБА_2, довіреність № 430 від 29.10.2010, НОМЕР_2, виданий 16.02.98 Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області;
від 1-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.06.2011, НОМЕР_3, виданий 29.07.99 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області;
від 2-го відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 863-27 від 10.05.2011, НОМЕР_4, виданий 12.04.01 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу з аукціону побутового комплексу від 28.09.2006 №3754, який укладено між Відкритим акціонерним товариством “Холдингова компанія “Луганськтепловоз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елсі” на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області "Інвентаризація" від 18.09.2006 року по справі №56-15/09/2006.
Відповідачі проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
в с т а н о в и в:
Між Публічним акціонерним товариством “Луганськтепловоз” (2-й відповідач у справі), як Орендодавцем та ФОП ОСОБА_5, як Орендарем, було укладено договір оренди № 11/541 від 01.08.2002 (далі - Договір), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає на умовах операційної оренди у тимчасове платне користування приміщення площею 328,2 кв. м. інв. № 00183, початковою вартістю –26250,00 грн., остаточною вартістю –19529,50 (далі - Майно), що знаходиться у власності компанії та закріплене за цехом благоустрою і території (побутовий комбінат «Тепловозостроітель»), згідно акту приймання-передачі та плану.
Згідно пункту 2.5 вказаного Договору, Орендар вправі з дозволу Орендодавця та з узгодження з ним документації здійснити за рахунок власних засобів роботи з реконструкції, технічному переобладнанню, покращення орендованого Майна. При цьому Орендар несе відповідальність за якість здійсненних робіт та за всі пошкодження, пов’язані з цими роботами. Понесені Орендарем витрати на виконання вказаних робіт Орендодавець не компенсує.
Як встановлено в пункті 6.1 Договору, передача Орендарем орендованого майна чи його частини у суборенду не допускається без узгодження з Орендодавцем.
Договір діяв до 31.07.2007, згідно пункту 8.1 Договору, Орендоване приміщення передано ФОП ОСОБА_5 по акту приймання-передачі від 01.08.2002.
01.04.2004 вказані сторони розірвали договір оренди № 11/541 від 01.08.2002, та за актом від тієї ж дати ФОП ОСОБА_5 повернув 2-му відповідачу орендоване майно.
31.03.2003 між ФОП ОСОБА_1 (позивач у справі), як Суборендарем, та ФОП ОСОБА_5, як Орендарем було укладено договір суборенди № 12 від 31.03.2003, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає, на умовах операційної оренди частину літньої площадки площею 18 кв. м., що відноситься до побутового комплексу ДХК «Луганськтепловоз»для будівництва кіоску-магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1, згідно ситуаційного плану.
Пунктом 2.5 Договору суборенди встановлено, що Суборендар вправі з дозволу Орендаря здійснювати роботи з будівництва, реконструкції, технічному переобладнанню, покращення орендованого Майна.
Акту приймання-передачі зданого в суборенду приміщення сторони не надали, з пояснень позивача вбачається, що такого акту взагалі не існувало та він не може бути наданий суд .
Згідно пункту 8.1 Договору суборенди, він діяв до 31.05.2007.
Позивач зазначає, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, на яке відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області "Інвентаризація" від 18.09.2006 року по справі №56-15/09/2006 разом з іншими спорудами, було визнано право власності за 2-м відповідачем.
Позивач зазначає, що оскільки за договором договору купівлі-продажу з аукціону побутового комплексу від 28.09.2006 №3754, який укладено між Відкритим акціонерним товариством “Холдингова компанія “Луганськтепловоз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елсі” (1-й відповідач), право власності на збудований позивачем на орендованій площі торговий кіоск-магазин на даний час перейшло до 1-го відповідача, вказаний договір порушує право власності позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.
Відповідачі проти позову заперечили з підстав відповідності договору нормам чинного законодавства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Листом від 27.05.2003 № 826/708 власник майна –2-й відповідач, надав згоду ФОП ОСОБА_5 на здачу ним у суборенду частини площі в орендованому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, ВК «Тепловозостроитель», за договором оренди № 11/541 від 01.08.2002 –ФОП ОСОБА_1, однак без згоди на будь-яке будівництво (а. с. 26).
Проте, в порушення умов договорів та чинного законодавства, позивач здійснив поліпшення орендованого майна, зокрема, як він зазначає, збудував на орендованій площі торговий кіоск-магазин та виконав ремонтно-будівельні роботи по фасаду побутового комплексу ДХК „Луганськтепловоз”.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 778 Цивільного кодексу України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 Роз’яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Оскільки будівництво на наданій в суборенду площі відбулось без згоди власника майна, то з огляду на приписи діючого законодавства позивач не має права на зроблені без згоди власника майна поліпшення наданого в суборенду майна, а також на відшкодування їх вартості.
Таким чином, договір купівлі-продажу з аукціону побутового комплексу від 28.09.2006 № 3754 жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи все вищенаведене, шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що права позивача спірним договором не порушені, а тому підстави для визнання його недійсним за його позовом –відсутні.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову до обох відповідачів відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 13.09.2011.
Суддя О.С. Фонова