Справа 22-6453                                           Головуючий у 1 інстанції Літовка В.В.

Категорія 40                                                 Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем України

16 серпня 2006 року                                            Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є.

Суддів: Висоцької В.С., Прокопчук Л.М.

При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Краматорського технологічного технікуму на рішення Краматорського міського суду від 25 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Краматорського технологічного технікуму про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

Рішенням Краматорського міського суду від 25 квітня 2006 року позивачу поновлений строк на пред"явлення позову, позивач поновлений на роботі на посаді викладача Краматорського технологічного технікуму, на його користь з відповідача стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2097,73 гривні, на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, з відповідача на користь держави стягнутий судовий збір 59,50 гривень, витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи - ЗО гривень.

В апеляційний скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не врахував, що позивач сам наполягав на звільненні, права його не були порушенні, підстав для поновлення на роботі не було.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходились у трудових відносинах, позивач працював викладачем технікуму, наказом відповідача від 13 грудня 2005 року позивача звільнено з роботи з 14 грудня 2005 року за власним бажанням по ст.38 КЗпП України. Суд дійшов до висновку, що при звільненні позивача відповідачем не були дотримані вимоги закону щодо порядку звільнення, тому суд дійшов до висновку щодо незаконності звільнення. Оскільки позивач поновлений судом на роботі, на його користь з відповідача стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу, в зв"язку з порушенням трудових прав позивача суд дійшов до висновку щодо заподіяння позивачу моральної шкоди, та стягнув її в розмірі 1000 гривень.

В судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, судом правильно встановлені фактичні обставини справи, доказам по справі надана належна оцінка.

Встановлено, що сторони знаходились у трудових відносинах, позивач працював викладачем технікуму, наказом від 13 грудня 2005 року позивача було звільнено за власним бажанням по ст.38 КЗпП України з 14 грудня 2005 року (а. с.14).

Підставою для звільнення позивача за власним бажанням стали його заяви, перша заява про звільнення подана позивачем 8.11.2005 року, в який він просив розірвати трудові відносини за п.2 ст.40 КЗпП, посилаючись на стан здоров"я, який перешкоджає виконувати трудові обов"язки, та інша заява від 5.12.2005 року, в який він наполягав на розірванні трудових відносин за станом здоров"я (а. с. 4,13).

Відповідно до вимог ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З заяв позивача про звільнення вбачається, що він не просив розірвати трудові відносини за власним бажанням, просив їх розірвати за станом здоров"я, який перешкоджає продовженню роботи. В заяві про звільнення позивач не зазначив з якої дати він просить розірвати трудовий договір, власник звільнив працівника до закінчення двотижневого строку, не спросивши не це згоду позивача, що правильно визнано судом першої інстанції порушенням вимог закону щодо порядку і строку звільнення по ст.38 КЗпП України.

Оскільки волевиявлення позивача на розірвання трудових відносин за власним бажанням не було, відповідач звільнив його до закінчення двотижневого строку, встановленого ст.38 КЗпП без згоди позивача, суд правильно поновив позивача на роботі.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом доказів щодо волевиявлення позивача на розірвання трудових відносин, що випливає з його заяв, висновки суду не  спростовують, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача при звільненні за ст.38 КЗпП.

Суд правильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов до обґрунтованого висновку щодо відшкодування моральної шкоди на підставі вимог ст.237-1 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Краматорського технологічного технікуму відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 25 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.