ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.11 Справа № 5015/2094/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес”, м. Зборів Зборівський район Тернопільська область, № б/н від 21.07.11
на рішення господарського суду Львівської області від 01.07.11
у справі № 5015/2094/11
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес”, м. Львів
до відповідача : Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів
про визнання недійсними дилерських договорів
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_1 –представник (довіреність № б/н від 21.01.11).
Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.
Відводів складу суду не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 (суддя О.Довга) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес” до Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” про визнання недійсними дилерських договорів відмовлено.
З даним рішенням не погоджується позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес” - оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, скаржник посилається на те, що здійснення відкритого розміщення облігацій без присвоєння їм міжнародного ідентифікаційного коду є прямим порушенням законодавства в сфері емісії цінних паперів та їх обігу, а тому договори купівлі-продажу облігацій, укладені між позивачем та відповідачем до 12.02.08, на думку скаржника, повинні бути визнані недійсними. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес” до Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/2490/11(29/90) розподілено для розгляду складу колегії суддів: головуючий-суддя Д.Новосад, судді О.Михалюк, Г.Мельник.
Однак, зважаючи на обставини перебування суддів О.Михалюк, Г.Мельник у черговій відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.11 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Д.Новосад, суддів В.Гриців та Х.Мурська.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.08.11.
У зв’язку із виходом суддів О.Михалюк, Г.Мельник з відпустки, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.11 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги замість суддів В.Гриців та Х.Мурська введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.
Відповідач –Публічне акціонерне товариство “Кредобанк” –проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Представник скаржника в судове засідання 31.08.11 не з’явився, подав суду клопотання від 15.08.11, в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв’язку з його перебуванням у відпустці. Оцінюючи подане відповідачем клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на положення п.п. 5, 6 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.11, а також зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов’язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання відповідача відмовляє.
Представник скаржника в судовому засіданні 31.08.11 підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом Львівської області, ТзОВ «Міст Експрес»підставою позовних вимог про визнання недійсними Дилерських договорів купівлі–продажу цінних паперів № Д-244-07 від 26.11.07; № Д-273-07 від 18.12.07; № Д-285/07 від 25.12.07; № 19-Д/08 від 29.01.08; № 26-Д/08 від 05.02.08 (Дилерські договори), укладених з ПАТ «КРЕДОБАННК», визначив те, що зміст оспорюваних договорів суперечить чинному законодавству України.
Аналізуючи посилання позивача на відсутність на момент укладення спірних договорів коду ISIN цінних паперів, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом договорів були цінні папери (облігації), право власності на які документально підтверджено Випискою про стан руху в цінних паперах № 001211 станом на 26.05.11. Визначення поняття «облігації»міститься у вірно проаналізованому місцевим господарським судом п. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Як вірно зазначено місцевим господарським судом на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів (копії проспекту емісії облігацій та тимчасового реєстраційного свідоцтва № 806/2/07-Т від 19.10.07), проспект емісії першого випуску облігацій ТзОВ «Міст Експрес»серії «А»в установленому порядку зареєстровано Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 19.10.07, нею ж видано тимчасове реєстраційне свідоцтво № 806/2/07-Т про реєстрацію випуску облігацій ТзОВ «Міст Експрес»серії «А». Документально підтверджено наявною в матеріалах справи світлокопією щоденного офіційного друкованого видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Відомості»за № 203 (204) від 22.10.07 факт опублікування вказаного проспекту емісії облігацій, що, фактично, є офіційною, публічною офертою ТзОВ «Міст Експрес»придбати емітовані ним облігації на задекларованих умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин п. 1 ч. 2 Порядку визнання емісії цінних паперів недобросовісною та недійсною, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 02.02.09 № 52 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.09 за № 173/16189, щодо визначення поняття недобросовісної емісії цінних паперів, п. 5 частини 2 Порядку щодо строку прийняття рішення про визнання емісії цінних паперів недобросовісною, на підставі чого господарським судом вірно зазначено про неможливість визнання Державною комісією з пінних паперів та фондового ринку емісії облігацій недобросовісною у зв'язку з пропущенням відповідних строків.
Господарський суд першої інстанції вірно застосував при розгляді спору ч. 2 ст. 198 ЦК України, якою встановлено недопустимість відмови від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, а також передбачено право володільця незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу пред’явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків. Вірно застосовано господарським судом першої інстанції також ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ГК України щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язань та обов’язку належного виконання зобов’язань сторонами.
Колегія суддів вважає вірною оцінку, надану місцевим господарським судом п.п. 3.1.1 –3.1.3 Дилерських договорів купівлі-продажу цінних паперів, в яких, Позивачем заявлено про те, що на момент укладення Договору цінні папери є його власністю, мають законне походження, нікому не передані, не заставлені, під арештом не знаходяться, іншими зобов'язаннями не обтяжені; на дату укладення Договору Продавець та особи, то його представляють є належним чином уповноваженими, мають необхідну правоздатність та дієздатність для укладення Договору та здійснення будь-яких дій відповідно Договору або у зв'язку з ним; підписання та виконання Договору не призведе до порушень будь-яких статей законів, нормативних актів, судових рішень, що набрали законної сиди на момент підписання Договору та які стосуються Продавця.
Колегія суддів погоджується також з застосуванням при розгляді спору між сторонами ст.ст. 627, 629 ЦК України щодо свободи договору та його обов’язковості для виконання сторонам, ст. 509 ЦК України щодо поняття зобов’язання, ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, ч. 1 ст. 626 ЦК України щодо поняття та юридичного змісту договору. Крім того, у відповідності до вірно застосованої місцевим господарським судом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Колегія суддів погоджується з аналізом, наданим судом п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Заявляючи позов про визнання недійсним договору в частині, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
У зв’язку із викладеним господарський суд першої інстанції вірно наголосив, що позивачем ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом, не надано будь-яких доказів в підтвердження невідповідності п.п. 1.2 дилерських договорів вимогам ЦК України, ГК України, іншим актам цивільного законодавства; з вимогою про внесення змін до договорів позивач не звертався. Колегія суддів наголошує, що оспорювані правочини в цілому відповідають вимогам чинного законодавства України, підписані особами, які володіють повним обсягом цивільної право- та дієздатності, на момент їх підписання волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, право чини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ними.
На підставі викладеного, господарським судом правомірно відмовлено за безпідставністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес” до Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” про визнання недійсними дилерських договорів.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області щодо необґрунтованості позовних вимог не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.07.11 у справі № 5015/2094/11 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник