Справа № 22-7638/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Трінька О.В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С,Могутової Н.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 13 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м.Донецька, посилаючись на те, що з 1979 року він працював на різних посадах на вугільних підприємствах. Згідно довідки Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань йому встановлено професійне захворювання: хронічна вертеброгенна попереко-крестцова радікулопатія в стадії субремісії з больовим синдромом. Висновком МСЕК у 2003 році йому вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи; при повторному обстеженні 23 березня 2004 році втрата працездатності встановлена 55% безстроково.
Внаслідок професійного захворювання він визнаний інвалідом третьої групи зі стійкою втратою працездатності, має серйозні порушення опорно-рухливих функцій організму з больовим синдромом і з порушенням функцій лівої ноги і її онеміння, загальну слабкість, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральнихм стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя. На відшкодування моральних страждань просив стягнути 60 000 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що довідка МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; відділенням виконавчої дирекції позивачу сплачуються щомісячні страхові виплати, а також виплачена одноразова допомога, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов'язків, позивач не звертався із заявами надати йому санаторно-курортне лікування, що свідчить про його стабільний і задовільний стан здоров'я; судом не враховано, що позивач втратив професійну працездатність у своїй минулій професії, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним; при цьому просив врахувати, що в результаті професійного захворювання він відчуває постійні болі в руках, ногах, а також постійно знаходиться під наглідом лікарів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання, яке згідно акту розслідування виявлено 11 лютого 2003 року. Висновком МСЕК від 12 лютого 2003 року позивачу внаслідок професійного захворювання встановлена втрата працездатності на 60% . Згідно повторного висновку МСЕК від 23 березня 2004 року позивачеві внаслідок професійного захворювання встановлена втрата професійної працездатності на 55% безстроково.
Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров'я.
Внаслідок пошкодження здоров'я, викликаного професійним захворюванням, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 12 лютого 2003 року. Висновком медичних органів йому встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна попереко-крестцова радікулопатія в стадії субремісії з больовим синдромом. Висновком МСЕК від 12 лютого 2003 року позивачу встановлено 60% стійкої втрати працездатності. Висновком МСЕК від 23 березня 2004 року позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності за зазначеним захворюванням; стійка втрата працездатності встановлена безстроково, позивач визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі ЗО 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із професійним захворюванням звичний уклад життя позивача значно не змінився, стан його здоров'я не погіршується, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер професійного захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 18 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.І п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 13 червня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 18 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.