Справа № 22-7433/06                                                         Головуючий у 1 інстанції Никифоряк Л.П.

Категорія 5                                                                      Доповідач Соломаха Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2006р.                                                                                                       м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого                                                 Новодворської О.І.

суддів                                                Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі                                                Лозняковій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перевід прав і обов'язків власника-боржника, визнання права власності на квартиру з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 31 травня 2006р., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 31 травня 2006р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перевід прав і обов'язків власника-боржника, визнання права власності на квартиру. З  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  стягнуто витрати по оплаті юридичних послуг у сумі 470грн. та судовий збір у сумі 5Ігри.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині стягнення з нього судових витрат скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме, ст.88 ЦПК України.

В апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що згідно свідоцтва про право власності від 17 січня 1997р. позивач ОСОБА_1, її донька ОСОБА_3 та відповідач   ОСОБА_2  є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 15 квітня 2005р. вартість цієї квартири складає 32650 грн., тобто вартість частки, яка належить відповідачу, складає 10883грн. 33 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 06 серпня 2004р., зміненого ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2005р., з  ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 стягнуті витрати за комунальні послуги у сумі 1797грн. 67коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 12 грудня 2005р. з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  стягнуті витрати за комунальні послуги у сумі 941грн. 93коп., судові витрати на правову допомогу у сумі 200грн. та судовий збір у сумі 51грн.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення заборгованість позивачу по двох виконавчих листах в загальній сумі 2990грн. 60коп. відповідачем була повністю погашена, в зв'язку з чим були відсутні підстави для переведення на підставі ст.366 ЦК України прав та обов'язків співвласника-боржника на позивача-кредитора.

Рішення суду в частині відмови позивачу в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відмовивши позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача  ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 51грн. та витрат на правову допомогу в сумі 470грн., при цьому будь-яких мотивів не навів.

Представник відповідача  ОСОБА_2 вважає, що вказаний висновок суду про стягнення з відповідача судових витрат не відповідає вимогам ст.88 ЦПК України, якою не передбачено відшкодування позивачу судових витрат за рахунок другої сторони, якщо в задоволені позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що доводи представника відповідача не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 1 ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат як при постановленні рішення, так і при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем. Якщо ж відповідач до пред'явлення позову про визнання права і в судовому засіданні не оспорював цього права, то відповідно до змісту ст. 75 ЦПК України на нього при задоволенні позову не може покладатись обов'язок по відшкодуванню судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови позивачу в задоволенні позову стало добровільне задоволення вимог позивача відповідачем після пред'явлення позову. Так позов до відповідача був пред'явлений в зв'язку із невиконанням рішення суду 04 липня 2005р., а заборгованість відповідачем погашена лише в квітні 2006р. Відповідач 28 березня 2006р. вніс на депозитний рахунок ДВС 600грн. та 06 квітня 2006р. - 1197грн. 67коп. за виконавчим листом НОМЕР_1, виданим на підставі рішення суду від 06 серпня 2004р., а 26 квітня 2006р. - 1192грн. 93коп. за виконавчим листом НОМЕР_2, виданим на підставі рішення суду від 12 грудня 2005р.

Погашення заборгованості відповідачем після пред'явлення до нього позову про перевід прав і обов'язків співвласника-боржника, визнання права власності на квартиру не звільняє відповідача від відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Розмір понесених позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату позивачем судового збору у сумі 51грн. (а.с.2) та довідками адвоката ОСОБА_4  НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.105-106), згідно яких позивачем понесені витрати на правову допомогу у сумі 470грн. Вказаний розмір витрат на правову допомогу не перевищує граничні розміри компенсації, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 31 травня 2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.