Справа № 22-7213/2006 р.                      Головуючий у 1 інстанції Воробйов С.О.

Категорія   21                                                   Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15серпня 2006 року                               Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Могутової Н.Г.

при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області посилається на те, що висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; позивачем не наданий висновок медичних органів про спричинення йому моральної шкоди; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати, тим самим виконуючи свої зобов'язання, передбачені законодавством, ніяких тяжких вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача не сталося. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити; при цьому просив врахувати також, що позивач  продовжує  працювати,  відповідачем  компенсується  пенсія  по  інвалідності, призначена позивачу і судом не враховано 50 % вини позивача у нещасному випадку.

Представник позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1  знаходиться у трудових відносинах з ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська-Західна №1" з 1997 року. 14 лютого 2002 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві: в результаті вибуху метаноповітряної суміші із шаровим скупченням позивач отримав комбіновану травму, а саме: забите місце грудного і поперекового відділу хребта, багаточисельні спадини обличчя, грудної клітини, передньої черевної стінки, велика гематома правої поперекової області, перелом правої ключиці без зміщення, тупа травма живота, отруєння продуктами горіння, стан після лапарацентеза, дренування черевної порожнини, про що 20 лютого 2002 року складений акт про нещасний випадок.Висновком МСЕК від 12 липня 2002 року позивачу встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи з положень ст.ст. 1,5,13,21, ч.З ст.28 Закону України „Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1  виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Спричинення позивачу моральної шкоди суд обгрунтував тим, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві і одержанням травми позивач втратив 60% професійної працездатності, визнаний інвалідом третьої групи, що призвело до порушення звичайного укладу його життя, нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного суспільного життя, необхідності систематично проходити лікування в медичних установах, перенесенні фізичних страждань.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи 14 лютого 2002 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму, про що 20 лютого 2002 року був складений акт розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 12 липня 2002 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме нещасного випадку, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер травми, встановлення 60% втрати професійної працездатності, але не безстроково, встановлення третьої групи інвалідності, те, що позивач тривалий час проходив лікування і вимушеність постійного лікування у подальшому,    глибину та ступінь моральних страждань   ОСОБА_1   у зв'язку з каліцтвом, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя; ті обставини, що позивач продовжує працювати на підприємстві.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1,   308 ч.І,   314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області  відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.