Справа № 22-6785/2005 р. Головуючий у 1 інстанції Сіваченко І.В.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Могутової Н.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовом у засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006 року, яким частково задоволені її позовні вимоги: розділено майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а саме: виділено ОСОБА_1 м'який меблевий куток з кріслом вартістю 2 400 грн., відеокамеру „Раnаsоnik" вартістю 3 000 грн., пилосос вартістю 401.50 грн. і визнано за нею право власності на це майно; ОСОБА_2 виділено автомагнітолу „Ріоnееr" вартістю 669.50грн., акустичну систему „Ріоnееr" вартістю 486.68 грн., віконні блоки вартістю 5 000 грн. і визнано за ним право власності на це майно. В рахунок зрівняння часток стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 177 грн. 34 коп., а також судові витрати в розмірі 61 грн.75 коп. В задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини отриманого в вересні-жовтні 2005 року доходу в розмірі 8 000 грн. відмовлено, - та постановити нове рішення, яким визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.
В обгрунтування апеляційної скарги позивачка посилалась на недостатнє дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та фактичних обставин і порушення норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що шлюб з відповідачем був укладений 25 червня 2004 року, тобто через тиждень після того, як була придбана квартира і коли вона знаходилась на четвертому місяці вагітності; з відповідачем вони проживали однією сім'єю у її батьків та у матері відповідача, разом придбавали різні необхідні речі; після укладення шлюбу переїхали жити в квартиру, яку придбав відповідач. Судом безпідставно не прийняті до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 і видана нею розписка про те, що вона позичила 7 500 грн. для придбання квартири.
Позивачка в судове засідання не з'явилась. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Повідомлені нею причини неявки в судове засідання визнані неповажними.
Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 25 червня 2004 року. У відповідності до договору купівлі-продажу від 16 червня 2004 року, тобто до реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період шлюбу сторони придбали м'який меблевий куток з кріслом, відеокамеру, акустичну систему та автомагнітолу „Ріоnееr", пилосос, а також встановили віконні блоки в квартирі.
При цьому суд прийшов до висновку, що періодичне проживання сторін то у батьків позивачки, то у матері відповідача само по собі не збігається з поняттям ведення спільного домашнього господарства. Відповідач, не оспорюючи факта батьківства, що також само по собі не є доказом проживання однією сім'єю, категорично заперечував факт спільного проживання і ведення спільного господасрства з ОСОБА_1, стверджуючи, що квартиру він придбав за власні кошти.
Позивачкою не надано переконливих доказів, які б спростовували пояснення відповідача. Посилання позивачки на пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які пояснили, що працюють разом з позивачкою на ринку і часто бачили там відповідача, який допомагав і зустрічав позивачку, а також посилання на розписку, згідно якої ОСОБА_3 10 червня 2004 року позичила ОСОБА_1 7 500 грн. для придбання квартири не є тими переконливими доказами, на підставі яких можна було б зробити правовий висновок про те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому такі грошові або трудові затрати мають бути вагомими, а майно, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості.
Звертаючись до суду з позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя на підставі ст. 62 СК України на обгрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що за рахунок спільних грошових коштів майно відповідача за період шлюбу суттєво збільшилось у своїй вартості, оскільки в період шлюбу вони установили пластикові вікна і вхідні двері, а також в період шлюбу із бюджета сім'ї сплачувались грошові кошти, які були позичені для придбання квартири у сестри відповідача в сумі 15 000 грн. і у її знайомої ОСОБА_3, про що нею видана розписка.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка не заперечувала тих обставин, що квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем за тиждень до реєстрації шлюбу.
Відповідач в судовому засіданні категорично заперечував проти того, що гроші на придбання квартири позичались, стверджуючи, що квартира була придбана ним за його особисті гроші. Погоджуючись з тим, що пластикові вікна дійсно були придбані в період шлюбу, відповідач заперечував проти того, що в період шлюбу були установлені вхідні двері.
Як вбачається з матеріалів справи позивачкою не надано переконливих доказів істотного збільшення майна відповідача за період шлюбу.
Так, факт позики 15 000 грн. у сестри відповідача нічим і ніким не підтверджений.
Із доданої до матеріалів справи розписки вбачається, що гроші в сумі 7 500 грн. у ОСОБА_3 взяла ОСОБА_6, тобто позивачка по справі, 10 червня 2004 року, що на думку апеляційного суду не може бути безспірним доказом вагомих затрат саме позивачки у істотному збільшенні майна відповідача в період шлюбу.
Установка пластикового вікна та вхідної двері на думку апеляційного суду не свідчить про істотне збільшення вартості квартири в період шлюбу. Крім того, позивачкою не представлено доказів установки вхідної двері в період шлюбу з відповідачем.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що придбана відповідачем квартира до реєстрації шлюбу з позивачкою не може бути визнана об'ктом права спільної сумісної власності подружжя з підстав, передбачених ст.62 СК України. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам матеріального права, а саме ст.62 СК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.