Справа 22-1297 ас Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Гладишенко І.В. Доповідач Червинська М.Є.

ПОСТАНОВА Іменем України

14 серпня 2006 року                                      Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Резнікової Л.В., Бабенко П.М. При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 18 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії,

Встановив:

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 18 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, посилаючись на порушення судом вимог матеріального закону, на те, що суд неправильно встановив обставини справи, безпідставно не задовольнив його вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах в червні 2006 року, рішенням відповідача від 14.09.2004 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії в зв"язку з тим, що позивач не досяг необхідного віку для призначення такої пенсії. При цьому відповідач не зарахував до стажу роботи позивача час його роботи з 31.03.1977 року по 16.02.1979 року та з 1.12.1980 року по 11.03.1981 року, оскільки позивач не надав довідку з підприємств щодо підтвердження його роботи у шкідливих умовах в зв"язку із ліквідацією підприємств. Суд першої інстанції вважав, що прийняте відповідачем рішення є правомірним, оскільки винесене в межах закону та при цьому пенсійні права позивача не порушені.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, представники відповідача просили скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.З ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першоїлнстанціїне  відповідають обставинам справи, висновок щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення спростовується доказами по справі.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії по п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" 15 червня 2004 року, 14 вересня 2004 року відповідачем було прийняте рішення щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв"язку з тим, що позивач не має стажу роботи, який надає право на таку пенсію. В судовому засіданні встановлено, що підставою для відмови в призначенні пенсії є та обставина, що позивач не надав уточнюючу довідку з підприємств за час роботи з 31.03.1977 по 16.02.1979 року в артелі „Кварц" та з 1.12.1980 по 11.03.1981 року на приїску імені XXI1 з"їзду КПРС.

Відповідно до вимог п. "б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від міста останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

В судовому засіданні встановлено, що робота позивача, яку він виконував на вказаних підприємствах віднесена до списку № 2 та надавала йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, проте позивач не надав уточнюючу довідку щодо його роботи.

З трудової книжки позивача випливає, що в зазначений час він працював на^; вказаних роботах.

З висновків спеціалістів Пенсійного фонду Російської Федерації випливає, що вони на підставі архівних даних підтверджують час роботи позивача на вказаних підприємствах та підтверджують на підставі архівних даних роботу позивача повний робочий день. Проте надати довідку самих підприємств позивач не може, оскільки такі підприємства ліквідовані (а. с. 15), такі ж відомості містяться в архівній довідці.

Оскільки підприємства, де у вказаний час працював позивач ліквідовані будь-які уточнюючі дані крім архівних даних надані бути не можуть.

Відповідно до вимог п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки позивача випливає, що відносно зазначених робот в нього є записи, проте вони не підтверджують його роботу повний робочий день на роботах із ппсідливими і особливо важкими умовами праці. В зв"язку з ліквідацією підприємств уточнюючи довідки надати позивач не може.

Відповідно до абзацу 6 п.20 вказаного Порядку у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України з погодженням з Мінпраці та Мінфіном розгляду справи такий порядок не визначений, що підтверджується в тому числі довідкою відповідача. В судовому засіданні представники відповідача наполягали на тому, що вони мають підтвердження часу роботи позивача повний робочий день на роботах із шкідливими та особливо важкими умовами праці, проте така уточнююча довідка надана не підприємством, а іншими органами, що не узгоджується з вимогами п.20 Порядку.

Проте з врахуванням ліквідації підприємств, де працював позивач, відсутності їх правонаступників, даних трудової книжки позивача, довідок щодо його роботи, в тому числі архівних, й за відсутності розробленого Пенсійним фондом порядку підтвердження періодів роботи при ліквідації підприємств без правонаступника, апеляційний суд вважає, що пенсійні права позивача на отримання вказаної пенсії порушені, рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії є неправомірним.

Рішення щодо відмови позивачу в призначені пенсії прийняте позивачем 14.09.2004 року, до суду з позовом позивач звернувся в березні 2006 року. Суд вважає, що строк на оскарження рішення відповідача підлягає поновленню, оскільки позивач оскаржував прийняте рішення до Головного управління Пенсійного фонду та інші органи, останнє рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно пенсії позивача прийняте 9.02.2006 року.

Встановлено, що відповідач призначив пенсію позивачу на пільгових умовах з 10.04.2006 року. Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні такої пенсії з первинного звернення, вимоги позивача щодо призначення пенсії за п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" підлягають задоволенню, відповідач повинен призначити позивачу пенсію за вказаних підстав з часу звернення - з 15 червня 2004 року.

Керуючись ст.ст. 198,202 КАС України, ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, апеляційний суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецьку від 18 травня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов"язання призначити пенсію задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 14 вересня 2004 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії з 15 червня 2004 року за п „б" ст.. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" неправомірним.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька призначити  ОСОБА_1  пенсію за п. „б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" (пенсія за віком на пільгових умовах) з часу звернення - з 15 червня 2004 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.