Справа № 22-7623/2006          Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д.

Категорія 21                           Доповідач Звягінцева О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2006 року    Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Шабанової В.О.

суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф.

при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в м. До-бропіллі про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Добропіллі оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову. Судом при визначенні розміру моральної шкоди необгрунтовано враховано стійку втрату працездатності позивача за травмами 1983 р. та 1985 р.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник відділення ФСС в м. Добропіллі за довіреністю ОСОБА_2  підтримала доводи скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

10.05.2006 р. ОСОБА_1  звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 29 років 8 місяців він працював в ВП „Шахта „Білицька" ДП „Добропіллявугілля" підземним прохідником 5-го розряду та внаслідок   шкідливих   умов   праці   отримав   професійне   захворювання-хронічний обструктивний бронхіт.

Окрім того, у 1983, 1985, 2004 роках він отримав каліцтво на виробництві при виконанні трудових обов'язків.

За висновком МСЕК від 7.03.2006 р. у нього було встановлено 65 % втрати працездатності за сукупністю: 40%- за професійним захворюванням хронічним бронхітом, 20%- за травмою, його визнано інвалідом 3 групи.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він часто лікується, не може працювати за своєю професією, йому заборонено роботу в підземних умовах, він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25000грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 4-5, 6-13, 14, 15-21), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга   підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні з наступних підстав.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, за висновком МСЕК від 7.03.2006р. у нього було встановлено 40% втрати працездатності за професійним захворюванням-хронічним бронхітом-вперше з 24.02.2006 р. - безстроково, його визнано інвалідом 3 групи.

За вказаних обставин, суд, вирішуючи спір, дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок вказаного професійного захворювання моральних страждань.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення НОМЕР_1 визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Однак з висновками суду щодо визначення розміру спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд погодитись не може.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За таких обставин, з урахуванням характеру та тяжкості отриманого позивачем ушкодження здоров'я, характеру, обсягу, тривалості заподіяних йому професійним захворюванням моральних і фізичних страждань, стану його здоров'я, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12000 грн.

Всупереч доводам апеляційної скарги та відповідно до п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Апеляційний суд також визнає неспроможним довод скарги про врахування судом першої інстанції при визначенні розміру спричиненої позивачеві моральної шкоди 65 % втрати працездатності за сукупністю професійного захворювання та травм, оскільки судом прийнято до уваги лише стійку втрату працездатності за професійним захворюваням.

Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми

закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди,

всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених

правових висновків суду.

Керуючись п.З ч.іст. 307, п. З ст. 309, ст. 313 ЦПК України, апеляційний

СУД,-

ВИРІШИВ:

апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Добропіллі задовольнити частково, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків   на   виробництві   та   професійних   захворювань   України   в   м. Добропіллі    Донецької    області    на    користь    ОСОБА_1, зменшити до 12000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.