0
Справа № 22-78/2006р. Головуючий в 1 інстанції Хмельов А.Ф.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Шабанової В.О.
суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О. Ф.
при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3, про визнання акту про нещасний випадок на виробництві від 20 квітня 2004 року за формою Н-1 недійсним і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його скасування за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, в порушення вимог ст. 224 ЦПК України ухвалено заочне рішення. Склавши акт за формою Н-1, комісія перевищила свої повноваження, оскільки підтвердила факт трудових відносин потерпілого ОСОБА_4 з відповідачами, нещасний випадок з потерпілим не пов'язаний з виробництвом.
В засіданні апеляційного суду представник позивача- начальник відділення ФСС в м. Красний Лиман ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги і просив про її задоволення, скасування рішення суду, а 3-я особа ОСОБА_3 заперечувала проти доводів скарги і просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
6.08.2004 р. відділення ФСС в м. Красний Лиман звернулось до суду з вказаним позовом до відповідачів, зазначав, що первісно було складено акт про нещасний випадок невиробничого характеру, який стався 28.04.2003 р. в магазині „Берізка" приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі сторожем ОСОБА_4. Комісією було встановлено, що ОСОБА_4 було скоєно навмисні дії, спрямовані на створення умов для настання срахового випадку, а саме паління у ліжку, яке призвело до пожежі і отруєння чадним газом. Оскільки це не викликано застосуванням отруйних речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, нещасний випадок не може визнаватись пов'язаним з виробництвом. Між приватними підприємцями-відповідачами та ОСОБА_4 мали місце не трудові, а цивільно-правові відносини, оскільки трудовий договір не укладався, в Центрі зайнятості зареєстрований не був, запису в трудовій книжці немає, відсутній наказ про прийняття на роботу, внески до Фонду не перераховувались.
Тому просив ухвалити рішення, яким акт за формою Н-1 НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_4 визнати недійсним.
Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено, акт за формою Н-1 від 20.04.2004 року про нещасний випадок на виробництві, який відбувся 28 квітня 2003 року з ОСОБА_4, визнано дійсним.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст.З КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Судом встановлено, що 28.04.2003 року в магазині „Берізка", розташованому в с. Дробишево Красно-Лиманського району Донецької області, який належить ФГ „Кристал", переданому в оренду приватним підприємцям-відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, відбувся нещасний випадок, внаслідок якого сторож магазину ОСОБА_4 загинув на своєму робочому місці під час виконання трудових обов'язків, причиною його смерті стало гостре отруєння чадним газом.
19.05.2003 р. Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці в Донецькій області був складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ з ОСОБА_4.
У зв'язку із зверненням членів родини померлого вказаним Управлінням вдруге було проведено розслідування нещасного випадку, комісія прийшла до висновку про те, що нещасний випадок з ОСОБА_4 пов'язаний з виробництвом, а тому 20.04.2004 р. і був складений акт НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 (а.с.4).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність трудових відносин між сторожем магазина „Берізка" та відповідачами.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили суду, що сторож ОСОБА_4 дійсно був допущений ними до роботи сторожем магазину з 7 квітня 2003 року із заробітком 185 грн. на місяць, відпрацював 10 робочих змін. Для ОСОБА_4 був встановлений графік роботи: дві ночі він працював, два дні відпочивав, був заведений Табель виходів на роботу. На нього був покладений обов'язок з охорони приміщення магазину „Берізка".
Допитана судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_6 -головний інспектор Територіального управління Держнаглядохоронпраці України в Донецькій області пояснила, що вона була членом комісії з розслідування нещасного випадку з ОСОБА_4, був складений акт за формою Н-1. Було встановлено, що його смерть відбулась в результаті отруєння чадним газом у робочий час на території підприємства під час виконання трудових обов'язків, на робочому місці, нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Комісією було встановлено наявність трудових відносин між ОСОБА_4 та відповідачами, був визначений режим роботи та порядок оплати праці.
За таких обставин довод апеляційної скарги щодо наявності між потерпілим та підприємцями відносин цивільно-правового характеру апеляційний суд визнає неспроможним.
Відповідно до вимог п. 6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 21 серпня 2001 р. №1094, за висновками роботи комісії з рослідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Апеляційний суд вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що акт про нещасний випадок з ОСОБА_4 28.04.2003 р. на виробництві за формою Н-1 є дійсним.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Позивачем не доведено позовних вимог щодо недійсності акту за формою Н-1 від 20.04.2004 р. про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_4, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду.
Довод апеляційної скарги щодо ухвалення судом заочного рішення в порушення вимог ст. 224 ЦПК України апеляційний суд визнає неспроможним, оскільки суд першої* інстанції фактично керувався процесуальним законом, що регулює саме порядок ухвалення рішень.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Красний Лиман відхилити, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року залишити без зміни. Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.