Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2008 р. Справа № 3/674-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Демченко В.О., судді Афанасьєв В.В., Барбашова С.В.,
при секретарі Соколовій Ю.І.
за участю представників сторін:
позивача - не прибув
відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Лебедин, Сумської області) (вх. № 355 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 29.01.08 р. по справі № 3/674-07
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Лебедин, Сумської області)
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець" (с. Колядинець, Липоводолинського району, Сумської області)
про стягнення 8 743,67 грн., -
встановила:
У вересні 2007 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець" про стягнення 8743,67 грн., у тому числі: 3 % річних в сумі 1 172,76 грн., інфляційні збитки в сумі З020,91 грн., матеріальні збитки в сумі 4 550,00 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29 січня 2008 року по справі № 3/674-07 (Левченко П.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 58,60 грн., індекс інфляції в сумі 76,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 1,86 грн. В іншій частині позову відмовлено .
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 29.01.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На думку заявника апеляційної скарги, оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить розглянути справу без участі представника СВК "Колядинець" у зв'язку із занятістю 04.03.2008 р. по іншій справі в Харківському апеляційному адміністративному суді.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує про те, що у відповідності до укладеного усного договору з СВК "Колядинець", він на підставі накладної № 1/2005 р. від 01.03.2005 р. відвантажив останньому запасні частини до сільськогосподарсь кої техніки на суму 22 889,78 грн. Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 1 401,00 грн., а решту суми боргу в розмірі 21 488,78 грн., сплачувати відмовився. У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_1 був вимушений звернутись з позовною заявою до господарського суду Сумської області.
Рішенням місцевого господарського суду від 29.03.2006 р. по справі № 14/16-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р., позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано СВК "Колядинець" повернути ФОП ОСОБА_1 все отримане майно по накладній № 1/2005 р. від 01.03.2005 р. на суму 21 488,78 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006 р. по справі № 14/16-06 попередні судові рішення були скасовані з причини неврахування при задоволенні позову здійснених відповідачем часткових платежів в сумі 1 401,00 грн., а справу передано на новий судовий розгляд.
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.12.2006 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р., у задоволенні позову відмовлено.
Вищий господарський суд України постановою від 12.04.2007 р. знову скасував рішення попередніх судових інстанцій та на правив справу № 14/16-06 на новий судовий розгляд.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 р. у справі № 14/16-07 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 21 488,78 грн. боргу та 332,88 грн. судових витрат.
На думку позивача, безпідставним поданням апеляційних та касаційних скарг, відповідач навмисно затягував строк стягнення з нього боргу. Зазначена сума боргу була зарахована на рахунок ФОП ОСОБА_1 державною виконавчою службою лише 08.10.2007 р., що потягнуло за собою збитки у вигляді інфляційного знецінення грошей.
За таких обставин, позивач на підставі статей 16, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 172,76 грн., інфляційні збитки в сумі З 020,91 грн., а також матеріальні збитки в сумі 4 550,00 грн., сплачені юристу ОСОБА_2 за участь у розгляді судового спору по стягненню з СВК "Колядинець" основної суми боргу.
Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд Сумської області виходив з того, що відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеної норми місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 3 % річних за період з 12.12.2005 р. по 08.10.2007 р. в сумі 1 172,76 грн. та інфляційних збитків за період 12.12.2005 р. по жовтень 2007 року включно в сумі 3 020,91 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 3 % річних в сумі 58,60 грн. та індексу інфляції в сумі 76,20 грн. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 27.08.2007 р. по 28.09.2007 р., тобто, з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 р. у справі № 14/16-06 по день перерахування відповідачем в повному обсязі суми 21 821,60 грн. платіжним дорученням № 452 від 28.09.2007 р. згідно наказу господарського суду Сумської області № 14/16-06 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2007 р.
Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних за період з 12.12.2005 р. по жовтень 2007 року є необґрунтованими, оскільки позивач не обґрунтував та не надав суду правових підстав здійснення цих нарахувань з 12.12.2005 р, а також не довів суду, що саме з 12.12.2005 р. до жовтня 2007 року у відповідача існувало зобов'язання сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 21 488,78 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 4550,00 грн., як таких, що завдані йому внаслідок порушення зобов'язань, то місцевий господарський суд визнав їх безпідставними і відмовив у задоволенні.
При цьому, суд зауважив, що стаття 16 ЦК України визначає способи захисту прав та інтересів, серед яких є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Пред'являючи позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків у сумі 4550,00 грн., сплачених фізичній особі ОСОБА_2 за участь у розгляді судового спору у справі № 14/16-06, позивач безпідставно послався на статті 526, 611 ЦК України, оскільки в даному випадку зазначені витрати позивача могли бути пред'явлені лише як відшкодування позадоговірної шкоди згідно зі статтею 1166 ЦК України. В такому разі підставою для позадоговірної відповідальності відповідача має бути: протиправна поведінка відповідача, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди, вина відповідача у заподіянні позивачеві позадоговірної шкоди у розмірі 4 550,00 грн.
Витрати позивача по сплаті фізичній особі ОСОБА_2 по трудовій угоді від 12.01.2006 р., укладеній між ними, 4 550,00 грн. не мають обов'язкового характеру для відповідача у даній справі і не знаходяться у причинному зв'язку з усною угодою позивача на поставку СВК "Колядинець" запасних частин по накладній № 1/2005 від 01.03.2005 р.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності своїх позовних вимог до відповідача в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 172,76 грн., інфляційних збитків в сумі З 020,91 грн., матеріальних збитків в сумі 4 550,00 грн.
Слід зауважити, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляцій них збитків, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково в сумі 134,80 грн. за період з 27.08.2007 р. по 28.09.2007 р., виходячи при цьому з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 р. у справі № 14/16-06 по день перерахування відповідачем у повному обсязі суми боргу 21 821,60 грн.
Разом з тим, посилання заявника апеляційної скарги на те, що нарахування 3 % річних та інфляційних повинно здійснюватись за період з 12.12.2005 р. по жовтень 2007 року, оскільки саме в зазначений період у відповідача існувало зобов'язання сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 21 488,78 грн., колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з тим, що виконання грошового зобов'язання не може пов'язуватися з датою звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В даному випадку строк зобов'язання за усною угодою сторонами встановлений не був і докази пред'явлення позивачем відповідачу вимоги згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України в матеріалах справи відсутні. Зокрема, факт пред'явлення такої вимоги не встановлений ні рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 р., ні постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 р., ні постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 р. у справі № 14/16-07.
Як правомірно зазначає відповідач, пред'явлення позовної заяви не є пред'явленням вимоги про оплату (про виконання грошових зобов'язань) в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України, на підставі якої виникає обов'язок виконання зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. На його думку, позивач не надав суду доказів правомірності та обґрунтованості свого розрахунку позовних вимог стосовно періоду нарахування 3 % річних та інфляційних.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних за період з 12.12.2005 р. по жовтень 2007 року є неправомірними і підлягають частковому задоволенню в розмірі 58,60 грн. 3 % річних та 76,20 грн. індексу інфляції.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків за оплачені юридичні послуги ФОП ОСОБА_2 в сумі 4 550,00 грн., то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вони є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що до судових витрат відносяться суми, які вже були сплачені товариством на день прийняття рішення по основному спору. Суд першої інстанції цілком правомірно звернув увагу на те, що посилання позивача на статті 526, 611 ЦК України, як на підставу стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 4 550,00 грн., є безпідставним, оскільки зазначені норми цивільного законодавства стосуються лише зобов'язальних правовідносин, а витрати позивача по сплаті фізичній особі ОСОБА_2 матеріальних збитків по трудовій угоді від 12.01.2006 р., не мають обов'язкового характеру для відповідача у даній справі і не знаходяться у причинному зв'язку щодо збитків за основним позовом у справі № 14/16-06.
Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок збитків, не зазначена вартість послуг з зазначенням виду послуг. Виходячи зі змісту трудової угоди від 12.01.2006 р., укладеної між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, останній зобов'язувався виступати в якості повноважного представника ФОП ОСОБА_1 на підставі виданої позивачем довіреності. Як свідчать матеріали справи, у судових засіданнях по даній справі ФОП ОСОБА_2 особисто не приймав участь при розгляді справи. Цей факт підтверджується тим, що його прізвище, як представника позивача по справі № 14/16-06 відсутнє в рішенні господарського суду Сумської області від 09.07.2007 р., 01.11.2007 р., постановах Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р., 27.08.2007 р., постановах Вищого господарського суду України від 05.10.2006 р., 12.04.2007 р.
На думку відповідача, місцевий господарський суд обґрунтовано застосував положення статті 1166 ЦК України та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 29 січня 2008 року по справі № 3/674-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 29 січня 2008 року по справі № 3/674-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Демченко В.О.
Судді Афанасьєв В.В.
Барбашова С.В.