Судове рішення #18308461


  

Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  



П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   

 13 жовтня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/14834/2011


Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17


час прийняття постанови:  < година > 

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Голуб В.А.

при секретарі                                                  Пітель В.М.

за участю:

представників позивача                                   Біляєвської Н.Б.,

представника відповідача                                Ведь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в  м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 1007752,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління Пенсійного фонду України в  м. Дзержинську Донецької області звернувся до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 1007752,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року. В обґрунтування позову зазначив, що цільова грошова допомога виплачується разом з основним розміром пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Витрати на виплату і доставку цільової грошової допомоги входять до складу витрат на виплату і доставку пенсій. Таким чином, відповідно до п. 4 «Порядку відшкодування витрат...» № 5-4/4 від 04 березня 2003р., як сама цільова грошова допомога, так і витрати на її виплату і доставку, повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - Пенсійному фонду України.

Постановою від 26.03.2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» Кабінет Міністрів України (далі - Постанова КМУ №265) встановив: у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно п. 4 Постанови КМУ № 265 виплата щомісячної державної адресної допомоги, перегаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» № 1105 від 23.09.1999р. встановлюють: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги або надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Це і було зроблено управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську. Але відповідач, не приймаючи виплачені суми до відшкодування фактично перекладає свої обов'язки з виплати пенсій громадянам, постраждалим внаслідок ушкодження здоров'я, на органи Пенсійного фонду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що підстави для відшкодування адресної допомоги відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Органами,  через які Фонд соціального  страхування від нещасних випадків здійснює покладені на нього права та обов'язки щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105, є його правління та виконавча дирекція.

Статтею 18 Закону № 1105 передбачено, що виконавча дирекція є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, йому підзвітна, проводе свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, які визначені його Статутом, організує і забезпечує виконання рішень правління Фонду. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків є лише робочими органами виконавчої дирекції Фонду і не наділені повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на центральному рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним.

Згідно з пп. «г» та «д» п. 1 ст. 21 Закону № 1105, на Фонд соціального страхування від нещасного випадку, в тому числі, покладено обов'язок з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасного випадку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасного випадку в рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасного випадку в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Таким чином, зі змісту ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків, згідно з договорами, що укладаються між роботодавцями та працівниками. Отже, у разі відсутності у відділеннях Фонду особових справ зазначених осіб, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності або по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно зі ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року за № 1058, п. 1.1 Положення „Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 травня 2002 року за № 442/6730, Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи) встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров’я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов’язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов’язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв’язку з  втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім’ї 100 відсотків, на двох –                          120 відсотків, на трьох і більше – 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які  втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для  осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Також суд зазначає, що з положень ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що законом не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати,  пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.

Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати УПФ витрати на виплату державної адресної допомоги.

Отже, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в  м. Дзержинську Донецької області в частині стягнення з відповідача щомісячної державної адресної допомоги у розмірі 1 093 981, 11 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року не підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що згідно пп. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності 01.01.2011 року, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до ч. 15 ст. 8 вказаного Закону суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках). Таким чином, відповідач отримує лише встановлений Законом відсоток єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інші частини єдиного внеску у відсотках розподіляються між іншими Фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Грошові кошти на виплату пенсій громадянам з 01.01.2011 року надходять до Пенсійного фонду України з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відсоток єдиного внеску, який Пенсійний фонд України перераховує Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України використовується останнім для виконання статутних завдань відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в  м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 1007752,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, – відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину постанови у судовому засіданні 13 жовтня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 18 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

                    

Суддя                                                                                                Голуб В. А.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація