КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2141/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Ступак О.В.     

Суддя-доповідач:  Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого

суддів      

      Хрімлі О.Г.,   

Ганечко О.М.,  

Файдюка В.В.,   

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги, -          

                                                В С Т А Н О В И Л А:   

ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2010 рік.             

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2010 року позов задоволений частково.                 

Не погоджуючись з судовим рішенням, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв’язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8-9 ст. 183-2 КАС України.           

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5-го травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи –десять мінімальних пенсій за віком, ІІ групи –вісім мінімальних пенсій, ІІІ групи – сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2010 року № 299.

Оскільки у 2010 році дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення  виплат  у  розмірах,  визначених  Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».   

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:   

Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року - без змін.           

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                        О.Г. Хрімлі

Судді                                                            О.М. Ганечко  

                                                            В.В. Файдюк