Справа № 22-6705/2006 р.             Головуючий у 1 інстанції Лінник О.П.

Категорія    5                               Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2006 року                             Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною   скаргою   ОСОБА_1   на   ухвалу   Великоновоселківського районного суду Донецької області від 25 травня 2006 року за заявою ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису ,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Великоновоселківського районного суду Донецької області від 25 травня 2006 року, якою заява ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису залишена без розгляду і роз'яснено його право звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до ст.4 Закону України „Про державну виконавчу службу" всі рішення, в т.ч. і виконання виконавчого листа, виданого Великоновоселківським районним судом 29 січня 2006 року, повинен здійснювати державний виконавець. Крім того, оскільки майно, на яке накладений ареш державним виконавцем, є спільною власністю з ОСОБА_2, то відповідно до ст.379 ЦПК України питання визначення частки майна - боржника вирішується судом за поданням державного виконавця. Оскільки він не зазначав, що порушено його право власності, то справа повинна розглядатися на підставі саме ст.379 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1  підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, справу направити в суд першої інстанції для' розгляду заяви по суті.

Позивачка  ОСОБА_3  і її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційоного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 312 ч.І п.З ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 про виключення майна з акту описубез розгляду на підставі ст.ст.235, 379 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що порушено його право власності, тому справа підлягає розгляду в позовному провадженні на загальних підставах, в той час, коли  ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку ст.385 ЦПК України.

Проте такі висновки є помилковими.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Як зазначено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про виключення майна з опису.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про виключення майна з акту опису, у якій зазначав, що 4 травня 2005 року державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна відповідно до виконавчого листа, виданого 29 січня 2005 року Великоновоселківським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 10 278 грн. 19 коп., але описане майно належить йому. Просив виключити майно із акту опису у зв'язку з тим, що все описане майно належить йому.

Таким чином, судом першої інстанції зроблений не правильний висновок про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду не з позовною заявою, а з заявою в порядку окремого провадження.

Посилання суду на статтю 379 ЦПК України є безпідставним, оскільки зазначена стаття регулює питання визначення частки майна боржника у майні, яким володіє спільно з іншими особами за поданням державного виконавця. В даному випадку державний виконавець не звертався з поданням до суду. При зверненні стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, захист майнових прав, порушених у виконавчому провадженні шляхом накладення на майно арешту, забезпечується правом цих осіб на звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту. Право на звільнення майна з-під арешту передбачене статтею 59 Закону України „Про виконавче провадження".

Помилковим є і посилання суду на ст.235 ЦПК України, оскільки зазначена норма Закону передбачає порядок розгляду справ окремого провадження, до яких справи про виключення майна з-під арешту не відносяться.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви Левіна І.П.

Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.4, 312 ч.І п.З, 314 ч.І п:6, 315 ЦПК України, апеляційний 

суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Великоновоселківського районного суду Донецької області від 25 травня 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_1.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.