Справа № 22-7885/2006 Головуючий у 1 інстанції Воробйова І.В.
Категорія 43 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В.
суддів Звягінцевої О.М., Троценко Л.І.
при секретарі Ставріновій Ю.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Донецькобленерго" про визнання неправомірними дій та відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Фактично її ніхто письмово не попереджав про відключення електроенергїї за несплату боргу, акт про несплату не складався, вважає, що відключення електроенергії в її квартирі відповідачем проведено в порушення вимог Правил користування електричною енергією для населення, неправомірними діями відповідача порушено її конституційні права як споживача електроенергії. Судом однобічно розглянуто справу, необгрунтовано відмовлено в задоволенні її позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. На момент відключення електроенергії у неї не було договірних відносин з енергопостачальником.
В засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про задоволення позову, а представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини. 10.01.2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що 17.11.2005 р. вона прийшла додому, у вхідній двері побачила папірець без дати, підписів, в якому доводилось до її відома про відключення електроенергії за несплату спожитої електроенергії. Оскільки вона регулярно сплачує всі комунальні послуги, була шокована такою звісткою. Подзвонила до Соледарської дільниці Артемівського РЕМ, щоб з'ясувати причину відключення, наполягала на негайному підключенні. їй стало погано, вона змушена була викликати швидку допомогу. 19.11.2005 р. електроенергію було підключено. Під час звірки з'ясувалось, що у неї дійсно немає заборгованості з оплати електроенергії. Неправомірні дії робітників Соледарської дільниці Артемівського РЕМ змусили її звертатися за меддопомогою. В абонвідділі вона отримала повідомлення про вручення попередження щодо відключення електроенергії НОМЕР_1, в якому не зазначено, що вона за станом на 1.11.2005 р має заборгованість, був не її-підпис. Вона знаходилась на лікуванні з 21.11.2005 р. до 4.01.2006 р. Оскільки є сумлінним платником всіх комунальних послуг, вона сильно душевно переймалася через нелюдське ставлення з боку робітників Соледарської дільниці Артемівського РЕМ, що призвело до порушення нервової системи та звернення до лікаря-психіатра. Вона неодноразово зверталась до Соледарської дільниці Артемівського РЕМ з проханням укласти з нею договір на поставку та користування електроенергією, результат був негативний, була змушена написати письмову заяву щодо укладення цього договору.
Тому вона просила суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії відповідача з відключення електроенергії в її квартирі, стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду м. Донецька від 9 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний еуд вважає, що скарга не підлягає задоволенню знаступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх ^вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
І Апеляційний суд вважає, що позивачкою не доведено позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу НОМЕР_2 купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 ( а.с. 36).
Згідно з довідкою Соледарського КВРЖП „Ремонтник" в квартирі позивачки за вказаною адресою з 17.08.2005 р. ніхто не зареєстрований ( а.с 39). В суді апеляційної інстанції позивачка не заперечувала цього факту і підтвердила, що після покупки в квартирі здійснювався ремонт, фактично в ній вона не проживала.
Продавець квартири ОСОБА_3 здійснила останній платіж за спожиту
електроенергію в сумі 15 грн. 60 коп. 14.07.2005 р. З наданої ОСОБА_1.
квитанції видно, що 27.10.2005 р. нею буда здійснена звірка по платежам за електроенергію з оператором Соледарської дільниці Артемівського РЕМ ОСОБА_4, яка допитана судом першої інстанції в якості свідка і підтвердила те, що оплата була здійснена за 0807 кВт, у той час, як показання лічильника на дату його заміни 13.09.2005 р. становили 0925 кВт, з аборгованість склала 18 грн.41 коп.
Свідок ОСОБА_4 також пояснила, що про наявність цієї заборгованості і про дату відключення від постачання-16.11.2005 р. у випадку її несплати позивачка була повідомлена, що підтверджує її підпис в Журналі по виконанню звірок.
Судом встановлено, що не сплативши заборгованість в сумі 18 грн.41 коп., позивачка звернулась до колишніх власників квартири, які дали їй 20 грн. для погашення заборгованості, але вона оплату не здійснила, і сама заборгувала за спожиті 26 кВт.
Згідно з квитанцією про сплату спожитої електроенергії від 23.11.2005 р. позивачка сплатила заборгованість за 118 кВт у розмірі 18,41 грн. та за спожиту електроенергію за період з вересня до жовтня 2005 р. -1,40 грн.( а.с.41).
Судом встановлено, що 3.11.2005 р. РЕМ було направлено контролера для вручення попередження від 1.11.2005 р. про припинення забезпечення струмом споживача ОСОБА_1(а.с.2).
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснила, що абонент ОСОБА_1 не здійснила оплату за спожиту електроенергію за серпень, вересень і жовтень 2005 р., 1.11.2005 р. вона виписала вказане попереждення. 3.11.2005 р. контролером ОСОБА_6 було вручено попередження чоловіку, який відчинив, двері квартири позивачки. До 15.11.2005 р. оплата від ОСОБА_1 не поступила, нею був виданий наряд на відключення від електропостачання, яке відбулось 16.11.2005 р. і було відновлено 19.11.2005 р. Оплата заборгованості ОСОБА_1 була здійснена тільки 23.11.2005 р.
Вказані обставини підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - працівники Артемівського РЕМ.
Тому довод скарги про те, що позивачку фактично ніхто не попереджав про відключення електроенергії за несплату боргу, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до п. 7 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 (далі -Правил), для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об'єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією.
Всупереч вимог п. 7 Правил позивачка своєчасно не звернулась до відповідача для укладення вказаного договору, що підтверджено поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
За таких обставин довод скарги про те, що, незважаючи на її неодноразові прохання укласти договір, відповідач не реагував, позбавлений будь-яких підстав.
Апеляційний суд визнає неспроможним і довод скарги про те, що
відключення квартири позивачки від - електропостачання проведено відповідачем в порушення вимог Правил користування електричною енергією для населення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що саме позивачкою були порушені п.п. 20, 42 Правил щодо порядку внесення споживачем оплати спожитої електроенергії.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач при відключенні квартири позивачки від електропостачання діяв відповідно до вимог п. 35 Правил, в межах своїх повноважень.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача, дійшов обгрунтованого висновку про те, що останнім не було допущенб неправомірних дій, які б порушили права позивачки- споживача електроенергії. Судом правильно встановлено правомірність відключення електроенергії.
Всупереч доводів скарги апеляційний суд важає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано доказів щодо спричинення їй неправомірними діями відповідача моральної шкоди, оскільки в квартирі АДРЕСА_1 на момент правомірного відключення електроенергії вона не мешкала, в квартирі відбувався ремонт, відсутність електроенергії протягом 3-х днів не спричинило їй будь-яких побутових та життєвих незручностей. Зверненню позивачки до лікарів, проходження нею відповідного лікування судом першої інстанції дано належну правову оцінку. Доводи скарги не спростовують правових висновків суду.
Не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачці, яка сама порушила Правила користування електричною енергією для населення.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди:
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.