РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2011 р. Справа № 5019/819/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В. ,
судді Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення від 10.08.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.11 р. (підписане01.08.2011 р.)
у справі № 5019/819/11
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в особі Рівненського регіонального відділення, м. Рівне
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон", м. Рівне
про стягнення в сумі 157 624 грн. 52 коп.
за участю представників сторін: < Текст >
від позивача - ОСОБА_2.-заступник директора, довіреність в справі; ОСОБА_1.-юрист, довіреність в справі
від відповідача - ОСОБА_3-представник, довіреність в справі
В судовому засіданні 05.10.2011 р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) було оголошено перерву до 06.10.2011 р. для подання позивачем наказу №37 від 22.09.2011 р.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 р. у справі № 5019/819/11 (суддя Крейбух О.Г.) відмовлено в задоволенні позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в особі Рівненського регіонального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 157 624 грн. 52 коп. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач не надав докази допоставки обладнання у період з 19.12.1997 р. до 01.04.1998 р., не довів належними доказами наявність складу правопорушення, необхідних для стягнення збитків; доводи, якими позивач обгрунтовував викладені в позовній заяві обставини є безпідставними і необгрунтованими.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач-Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення звернулася з апеляційною скаргою від 10.08.2011 р., в якій просила рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011р., підписане 01.08.2011р. у справі № 5019/819/11 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Державної інноваційної фінансово- кредитної установи, в особі Рівненського регіонального відділення про стягнення з ТзОВ ВП "Акватон" заборгованості в розмірі 157 624,52грн. в т.ч. 86 768,21 грн. - заборгованості по договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., збитки від інфляції в розмірі - 57 527,29 грн. та 3% річних в розмірі 13 329,02грн., посилаючись на те, що оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області у цій справі прийняте з порушенням і неправильним застосуванням процесуальних норм України, що є підставою для його скасування господарським судом апеляційної інстанції. Позивачем було поставлено відповідачу обладнання на суму визначену п.1.4. договору і так як доукомплектування обладнання не відбувалось, то і вартість обладнання, переданого відповідачу залишилась незмінною і становить - 1 087 321,62 грн. без ПДВ. Безпідставними є твердження суду першої інстанції про встановлення факту повного розрахунку відповідача по договору фін. лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.98 р. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково посилається на висновки, що містяться в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. у справі № 14/85. Висновки суду про те, що ТзОВ ВП "Акватон" здійснило повне і належне виконання умов договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.98р., що останнім проведений повний розрахунок за обладнання, згідно вказаного договору і відтак цей договір припинив свою дію, є оціночними судженнями. Дані судження не вплинули на суть рішення про відмову у внесенні змін до договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.98р. Адже для внесення змін до вказаного договору не потрібно було з'ясовувати наявність боргу по ньому, а необхідно було встановити наявність чи відсутність істотної зміни умов. В матеріалах справи № 14/85 була відсутня ухвала господарського суду м. Києва від 17.12.2008р. про виправлення описки, яка суттєво впливає на визначення наявності боргу відповідача по договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.98р. Таким чином оціночні судження не є фактами в розумінні ч.2 ст.35 ГПК України. Безпідставними є також висновки суду першої інстанції про те, що договір фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.98р. припинив свою дію з 02.03.2006р., в зв"язку із його повним виконанням відповідачем оскільки, предметом розгляду справи не було встановлення обставин щодо припинення договору фінансового лізингу. До того ж, при розгляді справи № 14/85 не враховано (та не могло бути враховано) ухвали господарського суду м. Києва від 17.12.2008р. у справі №21/395 про виправлення описки. Фактично суд вказав про те, що не буде виконувати судового рішення оскільки вважає, що в Ухвалі господарського суду м. Києва від 17.12.2008р. відсутні описки (або що це не є Ухвала про виправлення описки), а також вказав, що не буде виконувати судове рішення оскільки вважає, що в цьому рішенні незаконно збільшено ціну після припинення договору фін. лізингу. Такі судження суду є грубим порушенням ст. 124 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.526, 599 ЦК України. Незважаючи на наявність зобов'язання, відмовив позивачу в задоволенні вимоги про виконання цього зобов'язання - стягнення заборгованості та помилково встановив факт повного розрахунку відповідача за договором фін.лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.98р. та припинення його дії з 02.03.2006р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акватон" у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність підстав для скасування рішення; на те, що судом зроблено вірний висновок про те, що договори викупу містять умову про набуття чинності з моменту підписання і до моменту повного виконання зобов'язання; судом правильно застосовано положення статті 632 Цивільного кодексу України; позивачем недопоставлено обладнання на суму 159925,00 марок, обладнання передано не в повній комплектації; скаржником так і не виконано вимог ст. 33 ГПК України та не подано доказів поставки відповідачу обладнання по контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. на загальну суму 865.000,00 нім.марок. Заперечення ТОВ ВП "АКВАТОН" які підтверджені ВМД, претензіями та розрахунками самого ж позивача про обсяг виплачених коштів за обладнання і відповідно про недопоставку обладнання, позивач не спростував жодними доказами. За умови неповної поставки обладнання і відповідно не сплати всіх 865 000,00 нім. марок, /як базової суми для розрахунку вартості об'єкту лізингу/, позивач намагається стягнути з відповідача кошти за те обладнання яке не поставлялося і за яке позивач не сплачував постачальнику. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 35 ГПК України є надуманими, з огляду на вищевикладене і на висновки судів у справі № 12/211. Факт повного виконання зобов'язання з вказівкою на відповідні платіжні доручення за жодних обставин не можна віднести до оціночних суджень, так як в цьому випадку суд встановив відповідний факт на підставі певних доказів, а не здійснив юридичну оцінку. Посилання на порушення вимог ст. 599 ЦКУ України є безпідставним, так як факт належного виконання ТОВ ВП "АКВАТОН" договору є таким, що звільнений від доказування і крім того, він підтверджується доказами які є у справі. Отже, вказані посилання скаржника є безпідставним. Вказане свідчить про законність та обґрунтованість рішення суду, та безпідставність доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в ній, вважає рішення господарського суду необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не досліджено всі обставини справи; просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в особі Рівненського регіонального відділення. Представник ОСОБА_2. підтримав позицію ОСОБА_1, додав, що відповідач вводить суд в оману своїми поясненнями, вважає рішення незаконним, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення, які не обгрунтовані доказами; просив рішення скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві, вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення законним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства; просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
01.04.1998 р. між Державним підприємством "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акватон" (лізингоодержувач) укладено договір №1ФЛ-04/98 фінансового лізингу, пунктами 1.1, 1.3, 1.4 якого передбачено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, необхідне лізингоодержувачу для реалізації інноваційного проекту «Створення виробництва мідних проводів з температурним індексом 180-200 °С»за інноваційним договором №32 від 25.09.96р., укладеним між Рівненським регіональним відділенням Держіннофонду, лізингодавцем та лізингоодержувачем; в лізинг лізингодавцем лізингоодержувачу передається вертикальний багатохідний емальагрегат типу VZ 6/L-3/10+4D в комплектації згідно Контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 24.10.97р.; вартість обладнання, що передається в лізинг, становить 1 087 321,62 грн. без ПДВ. (а.с. 7-8, т.I).
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 342-р від 04.09.2000 року, постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 13.04.2000 року, постанови Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.08.2007 р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є правонаступником всіх прав і обов’язків державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (а.с.12-18, т.I).
Додатком №1 до договору визначено приймання-передавання обладнання у користування (а.с.9, т.I), додатком №2-розрахунок лізингової плати (а.с.10, т.I), а додатком №3-договір викупу обладнання (а.с. 11, т.I).
Тобто, при укладенні договору лізингу сторонами договору були погоджені розмір, порядок та строки сплати лізингових платежів.
Відповідно до пункту 2 Додатка № 2 Договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 до лізингової плати входили витрати пов'язані з платою вартості обладнання (DM 865 000,00), з врахуванням комісійних банку: 1065728,27 грн.; курсової різниці з врахуванням податку на прибуток: 92 883,70 (86 500,00 х 1,0738) - 91 664,05 (86 500,00 х 1,0597) = 1 219,65 грн. відшкодування податку на прибуток: 1 219,65 х 0,3 х 1,43 = 523,23 грн.; мито, митні збори : 21 070,12грн., всього на суму 1 087 321,62 грн. без ПДВ.
Пунктом 3 додатку №2 до договору фінансового лізингу встановлено, що сума 864420,67 виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю лізинговими платежами згідно "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток №3 до договору лізингу), решта-в сумі викупу обладнання згідно договору викупу обладнання №3ВО-04/98 від 01.04.1998 р. (додаток ;4 до договору лізингу) (а.с.10, т.I).
Відповідно до пункту 3.1 Додатку №3 договору викупу обладнання №3ВО-04/98 від 01.04.1998 р. ціна викупу обладнання становить 267481,14 грн. в т.ч. ПДВ 20%
Відповідно до пункту 3.1 договору фінансового лізингу обладнання передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцю лізингової плати за користування обладнанням шляхом перерахування лізингодавцю лізингових платежів та викупу у лізингодавця обладнання згідно договору викупу (додаток №3) після закінчення строку лізингу (а.с.7, т.I).
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999р. у справі № 21/395 задоволено позов ТзОВ ВП "Акватон" до ДП "Українська фінансово-лізингова компанія" про часткову зміну договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., а саме перенесено на 16 календарних місяців строки виконання зобов'язань по договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., тобто з 16.02.1998 р. по 15.06.1999 р.; внесено зміни в договір фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. та викладено в наступній редакції: п. 2.1 "Строк лізингу": початок-з моменту передачі обладнання в користування яким є дата підписання сторонами "Акту приймання-передачі обладнання в користування (додаток №1 до договору); закінчення-01 березня 2006 р."; п. 9.8 "Амортизація обладнання проводиться у звичайному порядку передбаченому п. 8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; внесено зміни в Додаток №2 до договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. п. 3 та викладено в наступній редакції: "Сума 653480,60 грн. виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю лізинговими платежами згідно наведеного нижче "Графіка сплати лізингових платежів", а сума 433841,02 грн.-при викупі обладнання згідно умов договору викупу обладнання №3ВО-04/98 від 01.04.98 р. (додаток №3 до договору); внесено зміни в Додаток №3 до договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. та викладено слідуючі пункти в наступній редакції: п. 3.1 "Ціна викупу обладнання становить 433841,02 грн., в т.ч. ПДВ-20%, п.3.2 "У випадку зміни розміру ПДВ ціна викупу перераховується по новій ставці", п. 4.1 "Строк викупу обладнання-01 березня 2006 р." (а.с.19-20, т.I).
Постановою Вищого арбітражного суду України від 22.05.2000р. судове рішення у справі № 21/395 було залишено без змін.
Згідно пункту 7.3 Договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. право власності на обладнання переходить до лізингоодержувача після виплати ним всіх лізингових платежів та викупу обладнання у відповідності до Договору викупу обладнання (Додаток № 3).
Позивач просить стягнути з відповідача 157624,52 грн., в т.ч. 86768,21 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98, збитки від інфляції у сумі 57 527,29 грн. за період з березня 2008 року по березень 2011 року та 3 % річних за період з 02.03.2006р. по 13.04.2011р. у сумі 13 329,02 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Між тим, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2007р. у справі № 14/85 відмовлено в позові Українській державній інноваційній компанії в особі Рівненського регіонального відділення до відповідача ТзОВ ВП "Акватон" про внесення змін до договорів фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 та № 2 ФЛ-04/98. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. у справі № 14/85 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06. 2008р. (а.с.44-65, т.I).
Ухвалою Верховного Суду України від 21.08.2008 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі № 14/85 (а.с.66-67, т.I).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. у справі № 14/85 встановлено: "Постановами Вищого арбітражного суду України від 22.05.2000р. винесені по справі № 21/394 та № 21/395 рішення залишені без змін та є чинними на даний час. Вказані рішення належно виконані ТОВ ВП "Акватон". Зокрема, в матеріалах справи наявні докази сплати ТОВ ВП "Акватон" суми викупу за договорами викупу обладнання в редакції, що затверджена судом" (а.с.50, т.I).
Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 року та Вищого господарського суду України від 10 червня 2008 року встановлено належне і повне виконання ТОВ ВП "Акватон" умов договорів фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 та № 2 ФЛ-04/98. Заборгованість за договором відсутня. ТОВ ВП "Акватон" проведено повний розрахунок за обладнання відповідно по укладених між сторонами договорів. Після здійснення ТОВ ВП "Акватон" оплати за обладнання відповідно до умов договору вказане обладнання є власністю відповідача та з 02.03.2006 року та вказані договори припинили свою дію (а.с.54,56-64, т.I).
Ці висновкі наведені у мотивувальних частинах зазначених постанов апеляційної та касаційної інстанцій.
Згадані юридичні факти не підлягають повторному доведенню чи переоцінці при розгляді даного спору та вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що дані висновки судових інстанцій містять лише оціночні судження.
Згідно імперативних приписів частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиціальність - це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти звільняються від доказування тому, що їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 17 грудня 2008 року у справі № 21/395 було виправлено допущену описку у пункті 5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.99р. по справі № 21/395, виклавши пункт 5 у такій редакції "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ –20%" (а.с.21), чим фактично збільшено ціну викупу обладнання на суму ПДВ –20 %, що становить 86 768,21 грн.
Згідно статті 599 ЦК України, частини 1 статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно частин 1, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи викладене, договір фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 припинив свою дію з 02.03.2006р., що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. у справі № 14/85; ухвалою господарського суду м.Києва від 17.12.2008р. у справі № 21/395 виправлено описку в резолютивній частині рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999р. по справі № 21/395, чим фактично збільшено ціну викупу обладнання 433841,02 грн. на суму 20 % ПДВ - 86768,21 грн. після припинення дії договору. Хоча, в силу статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно пункту 1.2 договору фінансового лізингу від 01.04.1998 р. №1ФЛ-04/98 майно, що передається в лізинг, придбане на підставі наданого лізингоодержувачем "Замовлення на обладнання" за контрактом № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р., укладеним між лізингодавцем, лізингоодержувачем та фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" (Австрія) (а.с.7, т.I).
Відповідно до пункту 2.1 Контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. загальна ціна контракту становить 865 000,00 нім.марок (а.с.79-102, т.I).
Факт поставки обладнання фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" підтверджується вантажно-митними деклараціями на загальну суму 705 075 нім.марок, а саме: ВМД № 20400/7/103096 від 15.12.97р. фактурною вартістю 418218,26 грн. по курсу 1,0738 грн. за німецьку марку, що складає 389 475 нім.марки (а.с.71-72, т.I); ВМД № 20400/7/103098 від 15.12.97р. фактурною вартістю 338891,28 грн. по курсу 1,0738 грн. за німецьку марку, що складає 315 600 нім.марки (а.с.73-74, т.I).
19 грудня 1997 року між фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" (продавець), ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (покупець) та фірмою "Акватон" (отримувач) підписано документ "Об’єми виконання контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р.", відповідно до якого загальна вартість недопоставленого обладнання та частин згідно Контракту складає 119191 нім.марок (а.с.102,т.I).
Відповідно до додатку № 1 до Договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 "Акт приймання-передавання обладнання у користування" ТзОВ ВП "Акватон" прийняло в користування вертикальний багатохідний емальагрегат типу VZ 6/L-3/10+4D в комплектації згідно Контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. вартістю 1 087 321,62 грн. без ПДВ (а.с.9, т.I).
Докази допоставки обладнання у період з 19.12.1997р. до 01.04.1998р.позивач не надав.
Згідно пункту 12.7 Договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98, в момент передачі обладнання в лізинг його комплектація відповідає комплектації, поставленої по Контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. станом на 01.04.98р. Після доукомплектування обладнання, проведення лізингодавцем розрахунків, пов’язаних з купівлею обладнання, його вартість і лізингова плата буде переглянута.
Згідно акта експертизи №11-125 від 15.12.1997 р. Рівненської торгово-промислової палати встановлено недостачу комплектуючих обладнання емальагрегатів (а.с.169-172, т.I).
12 березня 2002 року фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" було надано підтвердження того, що поставка запасних частин по контрактам № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. та № 03/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. і Додаткам I і II не здійснювалася (а.с.166, т.I).
Як вбачається з претензії позивача від 22.02.2002р. № 04, направленої ТОВ ВП "Акватон" станом на 22.02.2002р. УДІК проведено розрахунок з австрійською фірмою "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" за контрактами, при цьому затрати по придбанню обладнання за контрактом № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. становили 1650155,11 грн. (705 075 нім.марок) (а.с.141-142, т.I).
Отже, станом на 01.04.1998р. ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" обладнання за контрактом № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. було передано ТзОВ ВП "Акватон" не в повній комплектації, при цьому останнім ніяких претензій щодо поставки обладнання не в повній комплектації не заявлялося.
Лист-підтвердження фірми "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" від 14.07.2011 р. про те, що обладнання, матеріали і послуги, надані по контрактам № 01/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р., № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. та № 03/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р. були в повному обсязі оплачені ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»не відображає коли саме була проведена оплата по кожному контракту, тому не може підтверджувати своєчасну оплату позивачем вартості обладнання (а.с.154-155, т.I).
З підпункту 2.1 пункту 2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 вбачається, що вартість обладнання 1 087 321,62 грн. без ПДВ розраховувалася, виходячи з витрат, пов’язаних з оплатою вартості обладнання 865 000,00 нім.марок (а.с.10, т.I).
Відповідно до даних про розрахунки УІФ ЛК та УДІК за обладнання фактичні витрати ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" по оплаті вартості обладнання, закупленого у фірми "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" по контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р., становлять 705 075 нім.марок (а.с.143-144, т.I). Як вбачається з цих даних проплати проводились 05.11.1997 р., 29.10.2001 р. та 08.11.2001 р. (а.с. 143, т.I).
Листом-підтвердженням фірми «МАГ Машинен унд Апаратебау АГ» від 12.03.2002 р. стверджується, що поставка по договорах № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 і № 03/ИННОАКВА-МАГ/10/97 не проводилася у зв'язку із затримкою платежів (а.с.166, т.I).
Погодженням до листа-підтвердження від 12.03.2002 р. ця ж фірма підтвердила про те що поставки по договорах на фірму "Акватон" будуть проведені згідно договорів, а також те, що ці поставки не були здійснені у зв'язку з тим, що українська інноваційно-лізингова компанія не виконала погоджені в договорах платіжні зобов'язання (а.с.167, т.I).
Згідно частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частини 3 статті 270 Господарського кодексу України, у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
Таким чином, оскільки позивачем обладнання, придбане за контрактом № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.97р., було передано відповідачу на підставі договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 не в повній комплектації, і відповідачем вимог щодо доукомплектації обладнання не виставлялося, він вправі відмовитися від оплати недокомплекта.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог і про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю належними доказами наявності складу правопорушення, необхідних для стягнення позовної суми та неподанням позивачем доказів допоставки обладнання у період з 19.12.1997 р. до 01.04.1998 р.
Правомірно також суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Підстави для зупинення перебігу позовної давності визначені в частині 1 статті 263 ЦК України, а його переривання - у частинах 1, 2 статті 264 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Оскільки позивач свої вимоги обгрунтовує ухвалою господарського суду м.Києва від 17.12.2008р. у справі № 21/395 про виправлення описки в пункті 5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999р. у справі № 21/395, яка набрала чинності з моменту проголошення, тобто з 17.12.2008р., трирічний строк позовної давності не сплинув.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються.
Судом першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 р. у справі №5019/819/11
Керуючись статтями 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011 р. у справі № 5019/819/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення від 10.08.2011 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
01-12/12712/11