Справа 22-7940\2006 рік Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Комаров В.А. Доповідач Солодовник О.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 серпня2006 року                                               м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Молчанова С.І., суддів Солодовник О.Ф., Шамрило Л.Г.,

при секретарі Проляпа О.В., розглянувши у відкрившу судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Працюючи на вугледобувних підприємствах він отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна радікулопатія . Висновком МСЕК від 15 грудня 2003 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 45% у зв'язку з професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна радікулопатія та третя група інвалідності безстроково. Просив стягнути з відповідача на його користь спричинену йому у зв'язку з отриманим професійним захворюванням моральну шкоду в сумі 40000 гривень.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 червня 2006 року позов ОСОБА_1  задоволений частково : на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та позивач не надав суду доказів спричинення такої шкоди.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної

скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства.                                                                         

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на вугледобувних підприємствах, отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна радікулопатія (а.с. 16). Висновком МСЕК від 15 грудня 2003 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 45% у зв'язку з професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна радікулопатія та третя група інвалідності безстроково (а.с.15). Позивачу у зв'язку з отриманим професійним захворюванням завдано моральної шкоди.

4.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У відповідності до п.п. "є" п. 1 ч. 1 ст.21 та ч. З ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваняя від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положенні якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Таким чином, зазначена норма стосується випадків, коли в потерпілого не встановлено втрати професійної працездатності, тому доводи апеляційної скарги в зазначеній частині неспроможні.

Вирішучи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я. Однак з висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, погодитися не можна.

Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 25000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 15000 грн.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України   у   Червоногвардійському   районі   м.   Макіївки   Донецької   області задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 червня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на корист  ОСОБА_1  у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.