У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.02.08 Справа №20/322/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1., довіреність № 15-03/9 від 10.01.2007 року;
відповідача: Рев'яцька С.М., довіреність № ВЕТ 772735 від 11.08.2007 року;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: ОСОБА_1., довіреність б/н від 18.01.08 року;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_1., довіреність № 01-17/1664 від 17.11.2006 року;
прокуратури: Мала О.Р., посвідчення № 287 від 01.12.2006 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року у справі № 20/322/07
за позовом: Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах - Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9», м. Запоріжжя
про зобов'язання повернути нежитлове приміщення шляхом виселення
та за зустрічним позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
до відповідача: Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про визнання договору нежитлового приміщення дійсним, діючим та продовженим на три роки.
Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах - Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати нежитлового приміщення в розмірі 1856,48 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №863/9 від 17.07.2004 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» та Приватним підприємцем ОСОБА_2та зобов'язання повернути нежитлове приміщення шляхом виселення.
З урахуванням остаточної зміни та уточнень до позовних вимог від 20.11.2007р. прокурор та позивач по справі за первісним позовом просили на підставі п.1 ст.220, п.2. ст..215, ч.2 п.1 ст.216 та п.2 ст.793 Цивільного кодексу України зобов»язати приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв.м. , розташоване АДРЕСА_1шляхом виселення відповідача з вказаного приміщення.
Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Запоріжжя звернулася з зустрічним позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення №863/9 від 17.07.2004 року дійсним, діючим до теперішнього часу та продовженим на три роки.
Рішенням господарського суду господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року у справі №20/322/07 (суддя Гандюкова Л.П.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_2повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв.м., розташоване поАДРЕСА_1, шляхом виселення на користь Управління житлового господарства Запорізької міської ради. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України суму 85 грн. державного мита. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Прийнято відмову від первісного позову в частині стягнення суми 1856,48 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди нежитлового приміщення. Провадження у справі № 20/322/07 за первісним позовом в цій частині припинено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення господарського суду в задоволеній частині за первісним позовом мотивовано тим, що, оскільки сторонами по договору оренди нежитлового приміщення № 863/9 від 17.07.2004р. не було додержано в момент вчинення правочину вимог, які встановлені законом про нотаріальне посвідчення договору, то в силу ч.1 ст.220 ЦК України такий договір є нікчемний, не створює юридичних наслідків, а тому не має правових підстав для знаходження відповідача у спірному приміщенні. В іншій частині провадження у справі за первісним позовом припинено у зв»язку з відмовою позивача та прокурора від позовних вимог в частині стягнення суми та розірвання договору, яка була господарським судом прийнята.
В задоволенні зустрічного позову господарським судом було відмовлено у повному обсязі у зв»язку не доведенням позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування підстави для визначення спірного договору дійсним, факту ухилення відповідача за зустрічним позовом від нотаріального посвідчення договору та відсутності законних підстав для продовження дії договору на три роки.
Приватний підприємець ОСОБА_2 не погодилася з рішенням суду та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року по справі № 20/322/07 та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору Ленінського району м. Запоріжжя та Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради у задоволенні позову в частині зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв.м., розташованого поАДРЕСА_1шляхом виселення. Прийняти відмову від первісного позову в частині стягнення суми 1856,48 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди не житлового приміщення. Провадження у справі за первісним позовом в цій частині припинити. Зустрічний позов Приватного підприємця ОСОБА_2. щодо визнання договору оренди №863/9 від 17.07.2004 року дійсним, діючим та продовженим на три роки просить задовольнити у повному обсязі. При цьому вважає, що позивач за первісним позовом фактично подав нові позовні вимоги, які в порушення норм процесуального права були прийняті та розглянуті господарським судом першої інстанції. Зазначає, що господарським судом не було надано належну оцінку всім доказам по справі та прийнято оспорюване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновком господарського суду про те, що ПП ОСОБА_2. не вчинила ніяких дій щодо нотаріального посвідчення договору оренди та вказує на те, що господарським судом фактично проігноровано та не досліджено докази по зустрічній позовній вимозі. Вважає, що договір оренди №863/9 від 17.07.2004р. є дійсним право чином, зобов»язання за цим договором виконувалися і виконуються до теперішнього часу, орган уповноважений розпоряджатися комунальним майном фактично підтвердив продовження та дійсність вказаного договору, оскільки надав згоду на проведення капітального ремонту після спливу терміну дії договору, а саме після 17.07.2007р., підтвердивши рішенням комісії про продовження строку дії договору оренди на три роки.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі № 20/322/07 апеляційний розгляд справи призначено на 29.02.2008 року.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 373 від 28.02.2008 року справу № 20/322/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.
28.02.2008 року до Запорізького апеляційного господарського суду від Управління житлового господарства Запорізької міської ради, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» та Виконавчого комітету Запорізької міської ради надійшов відгук на апеляційну скаргу, яким останні просять суд рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року у справі № 20/322/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, вважають рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. по справі обґрунтованим, відповідаючим законодавству та матеріалам справи. Вказують на хибність посилань Приватного підприємця ОСОБА_2. в апеляційній скарзі на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та недоведеність обставин, які мають значення у справі, оскільки у скарзі не зазначено які саме норми порушені. Звертають увагу на те, що на теперішній час Приватний підприємець ОСОБА_2. має заборгованість в бюджет за використання спірного приміщення в сумі 1814,38 грн. за 3 (три) місяці.
В судовому засіданні 29.02.2008 року представником Приватного підприємця ОСОБА_2. було надано доповнення до апеляційної скарги, в якому він просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року по справі №20/322/07 та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору Ленінського району м.Запоріжжя та Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради у задоволенні позову в частині зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташованого поАДРЕСА_1шляхом виселення. Прийняти відмову від первісного позову в частині стягнення суми 1856,48 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди не житлового приміщення. Провадження у справі за первісним позовом в цій частині припинити. Зустрічний позов Приватного підприємця ОСОБА_2. щодо визнання договору оренди № 863/9 від 17.07.2004 року дійсним, діючим та продовженим на три роки просить задовольнити у повному обсязі. При цьому вказує, що враховуючи, що первісні позовні вимоги стосувалися стягнення заборгованості (яка не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні) та вимоги про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення саме у зв'язку із заборгованістю, а в подальшому - 03.09.2007 року позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення кошів та розірвання договору оренди, а будь-яких інших заперечень щодо саме продовження договору оренди ані орендодавець, ані власник майна не оголошували, а отже договір вважається поновленим на той самий строк, тобто на три роки. Звертає увагу на те, що під час судового спору сам орендодавець та власник майна навпаки підтвердили намір на продовження дії договору оренди. Вказує, що орендодавець 20.08.2007 року письмово повідомив про свою згоду на здійснення Приватним підприємцем ОСОБА_2., як орендарем, ремонтних робіт у орендованому приміщенні саме за договором № 863\9 від 17.07.2004 року, провів засідання спеціально створеної комісії, на якій позитивно розглянув питання про продовження договору оренди строком на три роки (що письмово підтверджено протоколом № 10 від 11.07.2007 року), а власник майна, в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради прийняв рішення №348/13 23.08.2007 року про надання дозволу на проведення капремонту. Зазначає, що в рішенні чітко визначено, що Приватний підприємець ОСОБА_2. орендує нежитлове приміщення вАДРЕСА_1за договором оренди від 17.07.2004 року №863/9. Таким чином, і Запорізька міська рада, і Управління житлового господарства Запорізької міської ради письмово підтвердили свій намір на продовження правовідносин за договором оренди № 863/9. Звертає увагу на те, що Приватний підприємець просив суд долучити до матеріалів справи лист приватного нотаріуса ОСОБА_3., який підтверджує дії орендаря - Приватного підприємця ОСОБА_2. щодо нотаріального посвідчення договору. Зазначає, що цей лист не було можливо долучити до матеріалів справи у суді першої інстанції, оскільки остаточні позовні вимоги було кардинально змінено у судовому засіданні, а часу для надання доказів та обґрунтування заперечень судом надано не було.
В судовому засіданні 29.02.2008 року представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, доповнення до неї та відзиві на неї.
За заявою присутніх представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах - Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернувся з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9», м. Запоріжжя про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташоване поАДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача з вказаного приміщення (з урахуванням уточнення позовних вимог від 20.11.2007 року).
Відповідач у справі - Приватний підприємець ОСОБА_2. звернулася із зустрічним позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 863/9 від 17.07.2004 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» та Приватним підприємцем ОСОБА_2, дійсним, діючим на теперішній час та продовженим на три роки.
Рішенням господарського суду господарського суду Запорізької області від 20.11.2007 року у справі № 20/322/07 первісні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_2повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташоване поАДРЕСА_1, шляхом виселення на користь Управління житлового господарства Запорізької міської ради. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України суму 85 грн. державного мита. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Прийнято відмову від первісного позову в частині стягнення суми 1856,48 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди нежитлового приміщення. Провадження у справі № 20/322/07 за первісним позовом в цій частині припинено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю
З зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився відповідач у справі та звернувся з апеляційною скаргою про його скасування.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, 17.07.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» (балансоутримувач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2. (орендар) в простій письмовій формі підписано договір оренди нежитлового приміщення №863/9, відповідно до якого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.06.2004 року № 239/65 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м за адресоюАДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9». Дане нежитлове приміщення вбудоване в перший поверх 9 - поверхового житлового будинку (п.1.1 договору). Приміщення передавалося в оренду для розміщення перукарні та відділу з продажу косметичних товарів (п.1.2. договору). Згідно п.11.1. договір діє з 17.07.2004р. по 16.07.2007р.
Визнання цього договору нікчемним у зв'язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та повернення нежитлового приміщення Приватним підприємцем ОСОБА_1. було предметом первісного позову, а визнання цього договору дійсним, діючим та продовженим на три роки було предметом зустрічного позову в господарському суду першої інстанції.
Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо задоволення первісного позову з наступних підстав:
Згідно остаточних змін та уточнень позовних вимог від 20.11.2007р. за первісним позовом, останні обґрунтовані ч.2 ст.215, ч.2 п.1 ст.216, п.1 ст.220, п.2 ст. 793 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.п.1,4 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 17.07.2004р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої споруди) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно зі ст. 794 цього кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна, яким є спірне приміщення, врегульовані нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
В силу приписів ст.2 вказаного Закону України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Істотними умовами договору оренди державного та комунального майна відповідно до ст. 10 Закону є:
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- термін, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення;
- виконання зобов'язань;
- відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Частина наведених вказаною нормою умов договору оренди детально регламентуються зазначеним Законом, тому є звичайними, тобто такими, що не потребують спеціального включення до тексту договору, оскільки вважається, що вони є обов'язковими для сторін в силу самого факту укладання договору.
Як свідчать матеріали справи, сторони за спірним договором домовилися щодо усіх істотніх умов договору. Також, зазначений договір оренди відповідає всім вимогам та умовам, передбаченим ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Зобов'язання за цим договором виконувалися сторонами у повному обсязі.
Також, під час розгляду спору в суді сам орендодавець та власник майна навпаки підтвердили намір на продовження дії договору оренди. Так, орендодавець провів засідання комісії по розгляду заяв про передачу в оренду нежитлових приміщень, на якій позитивно розглянув питання про продовження договору оренди нежитлового приміщення площею 77,6 кв.м. по АДРЕСА_1, під перукарню та відділ з продажу косметичних товарів строком на три роки, та дав згоду на проведення капітального ремонту зазначеного приміщення, що письмово підтверджено протоколом №10 від 11.07.2007р., пункти 16- 17 протоколу), також орендодавець листом від 20.08.2007р. за № 15-03/4296 повідомив Приватного підприємця ОСОБА_2. про свою згоду на здійснення нею, як орендарем, капітального ремонту у орендованому приміщенні саме за договором №863/9 від 17.07.2004р., а власник майна, в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, прийняв рішення №348/13 23.08.2007 року про надання дозволу на проведення капітального ремонту нежитлового приміщення в будинку №65а по вул. Кремлівській площею 77,6 кв.м. за договором оренди від 17.04.2004р. № 863/9.
Однак, господарським судом першої інстанції не була надана належна оцінка цим всім доказам. Фактично, суд першої інстанції надав оцінку лише листу узгодження, зазначивши, що цей лист узгодження втратив чинність через 15 днів після його видачі, не надавши, при цьому, правової оцінки самому факту його видачі, наявність якого не передбачена жодною нормою права.
Окрім того, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №199/94 від 25.05.2006 р. «Про впорядкування орендних відносин» було визначено, що акти органів місцевого самоврядування про передачу в оренду не житлових приміщень, по яким укладено у 2004-2006 роках договори оренди нерухомого майна у простій письмовій формі, дійсні для посвідчення такого договору нотаріально та здійснення державної реєстрації.
Проте, як свідчать матеріали справи, орендодавцем не було вжито ніяких дій щодо нотаріального посвідчення спірного договору оренди. Не приймається до уваги посилання орендодавця, як в господарському суді першої інстанції так і апеляційній інстанції, на відсутність коштів у кошторисі щодо витрат на нотаріальне посвідчення, що унеможливо оформлення з його боку, оскільки виконавчий комітет Запорізької міської ради повинен перед усе виконувати свої ж рішення, та до того ж орендар не заперечував проти сплати цих витрат.
Також, господарським судом зроблено необґрунтований висновок про те, що з боку приватного підприємця не було здійснено ніяких дій щодо здійснення нотаріального посвідчення договору.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного підприємця ОСОБА_2. заявив клопотання про залучення до матеріалів справи листа Приватного нотаріуса ОСОБА_3., який підтверджує дії орендаря - Приватного підприємця ОСОБА_2. щодо нотаріального посвідчення договору, та пояснив, що цей лист він не мав можливості долучити до матеріалів справи у суді першої інстанції, оскільки остаточні позовні вимоги за первісним позовом було повністю змінено в останньому судовому засіданні, а часу для надання доказів та обґрунтування заперечень судом надано не було. Колегія суддів задовольняє клопотання позивача за зустрічним позовом щодо залучення цього листа до матеріалів справи.
Зазначеним листом Приватний нотаріус ОСОБА_3. за вих. № 186 від 30.12.2005 р. повідомив, що нотаріальне посвідчення договору оренди № 863/9 нежитлового приміщення, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1, неможливе за браком необхідних документів. Окрім наданих приватним підприємцем документів для укладання договору оренди нежитлового приміщення та його нотаріального посвідчення необхідно надати оригінал технічного паспорту об'єкта оренди, свідоцтво про право власності та витяг з реєстру прав власності, які необхідно отримати в ОП ЗМБТІ на підставі правовстановлюючих документів за заявою власника приміщення та тільки після надання повного комплексу документів можливо оформлення цієї угоди.
Отже, зазначений лист свідчить про дії приватного підприємця щодо здійснення нотаріального посвідчення спірного договору оренди, та відсутність у нотаріуса реальної можливості здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору оренди без наявності правовстановлюючих документів.
Отже, слід вважати помилковим висновок господарського суду першої інстанції, що зацікавленою стороною щодо здійснення нотаріального посвідчення договору оренди є тільки Приватний підприємець ОСОБА_2. та про відсутність з боку відповідача дій щодо нотаріального посвідчення договору оренди.
У відповідності до приписів ч 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Також, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» та п. 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики визнання спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» в разі недодержання нотаріальної форми, угода визнається дійсною, якщо така угода виконана повністю, або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення від 17.07.2004 року, укладений між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» та Приватним підприємцем ОСОБА_2.
Позовні вимоги за первісним позовом про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташоване по АДРЕСА_1, обґрунтовані ч. 2 п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оскільки, колегію суддів визнано дійсним оспорюваний договір оренди, не вбачається підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом щодо зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення загальною площею 77,6 кв. м., розташоване по АДРЕСА_1, на підставі ч.2 п.1 ст.216 Цивільного кодексу України.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі за первісним позовом щодо стягнення 1856,48 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди нежитлового приміщення у зв'язку з відмовою від позову в цій частині ( заяви про відмову містяться в матеріалах справи).
Що стосується зустрічного позову, слід зазначити наступне:
Як свідчить зміст уточнених вимог від 20.11.2007 року за зустрічним позовом, Приватний підприємець ОСОБА_2. просить визнати договір оренди №863/9 від 17.07.2004 року, укладений між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9» та Приватним підприємцем ОСОБА_2 дійсним, діючим та продовженим на три роки.
Як вже вищезазначено, цей договір колегією суддів визнаний дійсним та у відповідності до приписів ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, в цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до приписів ст.16. Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Також, ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Права та законні інтереси зазначених суб»єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав;визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб»єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб»єкта господарювання або споживачів;визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб»єктів господарювання;припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов»язку в натурі;відшкодування збитків;застосування штрафних санкцій;застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Наведені в апеляційній скарзі, доповненні до неї та в судовому засіданні представником позивача, обґрунтування зустрічного позову (ст.ст.764,777Цивільного кодексу України) та письмові докази не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про визнання договору діючим та продовженим на три роки, оскільки за своєю суттю є вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення. Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, вищезазначеним чинним законодавством не передбачена.
Таким чином, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, якщо таке порушення має місце.
Згідно ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст.777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, наявність у Приватного підприємця ОСОБА_2. переважного права наймача на спірне приміщення перед іншими особами, що майно не передано третій особі, а також звернення приватного підприємця із заявою до Управління житлового господарства Запорізької міської ради про укладання договору оренди на спірне приміщення на новий строк та отримання позитивної відповіді щодо продовження строку дії договору оренди №863/9 на три роки, що підтверджується протоколом відповідної комісії №10 від 11.07.07р., визнання дійсним договору оренди від 17.07.2004р. за №863/9, а відтак Приватний підприємець ОСОБА_2. не позбавлена можливості продовжити дії щодо оформлення в установленому порядку зазначених правовідносин, або повторно звернутися до орендодавця з пропозицією укладення договору оренди на новий строк.
До того ж, фактично правовідносини між сторонами продовжуються після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення №863/9 від 17.07.2004 р., які по суті та своєю правовою природою є відносинами за договором оренди. Оскільки оформлення в установленому законом порядку вказаних відносин або їх подальше припинення регламентовано главою 53 Цивільного кодексу України, а тому мають реалізовуватися сторонами самостійно у відповідності до зазначеної норми.
Посилання в судовому засіданні представника Управління житлового господарства Запорізької міської ради Запорізької міської ради на відсутність резолюцій районної адміністрації та КП «ВРЕЖО №9» у листі узгодженні від 12.07.2007 року не тягне за собою жодних правових наслідків та не впливає на подальшу процедуру реалізації переважного права наймача-Приватного підприємця ОСОБА_2., тим більше, що складання такого листа не передбачено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову щодо визнання оспорюваного договору діючим та продовженим на три роки, а тому висновок господарського суду першої інстанції в цій частині слід вважати правомірним.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції по первісному позову та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання дійсним договору оренди від 17.07.2004р. за №863/9 прийнято при неповному з»ясуванні фактичних обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених в рішенні цього суду, обставинам справи, а тому оспорюване рішення господарського суду першої інстанції слід змінити та відмовити в задоволенні первісного позову щодо зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення шляхом виселення та задовольнити зустрічний позов в частині визнання спірного договору оренди дійсним.
Відтак, апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню.
Оскільки зустрічні позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено частково, з державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_2. підлягає стягненню державне мито в розмірі 42грн.50 коп. за зустрічним позовом, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 грн. та 42грн.50коп. державного мита за апеляційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п.п.1,2,3 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. у справі №20/322/07 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Відмовити в задоволенні первісного позову щодо зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2. повернути нежитлове приміщення площею 77,6 кв.м., розташованого поАДРЕСА_1, шляхом виселення.
В іншій частині первісного позову провадження у справі припинити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення за № 863/9 від 17.07.2004р.
В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_2. 42грн.50 коп. державного мита за зустрічним позовом та 59грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»
Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_2. 42грн.50 коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Доручити видачу відповідних наказів господарському суду Запорізької області.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 11.03.2008 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.