ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/4240/11
Колегія суддів Вінницького окружного адміністративного суду в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
Суддів: Чудак Олесі Миколаївни
Дончика Віталія Володимировича
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Апеляційного суду Вінницької області
про: визнання протиправними дій державного органу та стягнення заборгованості по вихідній допомозі
ВСТАНОВИВ :
16 вересня 2011 року ОСОБА_2 (позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправними дій державного органу та стягнення заборгованості по вихідній допомозі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Верховної Ради України від 19 червня 1997 року №383/97-ВР “Про обрання суддів” вона обрана на посаду судді Вінницького обласного суду безстроково. У 2010 році її було виключено зі штату суддів апеляційного суду Вінницької області в зв'язку з поданням заяви про відставку. При звільненні з позивачем був проведений розрахунок, в тому числі нарахована вихідна допомога в сумі 335969,05 гривень. Проте, вихідну допомогу в розмірі 209586 гривень нараховано, а решту допомоги в сумі 126283 гривень позивач не отримав.
В зв'язку із викладеним остання звернулась до суду щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо допущення заборгованості по вихідній допомозі в розмірі 126283 гривень та просила стягнути дану заборгованість з апеляційного суду Вінницької області. В свою чергу, на думку позивача, слід зобов'язати Міністерство фінансів України та Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України для Державної судової адміністрації України, а останню зобов'язати забезпечити перерахування коштів, необхідних для виплати вихідної допомоги.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року відкрито провадження по даній адміністративній справі.
Позивач 30.09.2011 року подала до суду заяву, в якій просить суд розглянути дану адміністративну справу за її відсутності в порядку письмового провадження, водночас, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялися вчасно та належним чином. При цьому, 30 вересня 2011 року на адресу суду від представника Міністерства фінансів України надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких, окрім іншого, останній просив розглянути справу без участі представника Міністерства фінансів України
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалої Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року замінено неналежного відповідача - Головне управління Державного казначейства України на належного відповідача - Державну казначейську службу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті колегія суддів доходить висновку, що позов належить задовільнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 12.04.1976 року позивач працювала на посаді судді Ілінецького районного суду Вінницької області, а відповідно до постанови Верховної Ради України від 19 червня 1997 року №383/97-ВР “Про обрання суддів” ОСОБА_2 обрана на посаду судді Вінницького обласного суду безстроково.
Наказом Голови апеляційного суду Вінницької області №61 від 28 липня 2003 року позивача зараховано на посаду заступника голови палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 лютого 2010 року №1913- IV “Про звільнення суддів” ОСОБА_2 звільнена з посади судді апеляційного суду Вінницької області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Наказом апеляційного суду Вінницької області від 6 березня 2010 року №77 “Про звільнення та виведення зі штату заступника голови судової палати -, судді Якути О.І.” позивача з 16 березня 2010 року звільнено та виведено зі штату у зв’язку поданням заяви про відставку.
Відповідно до довідки апеляційного суду Вінницької області від 10.08.2011 року №7/170, позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі 335869,05 грн, однак в грудні 2010 ОСОБА_2 нарахована вихідна допомога при виході у відставку, розмір якої становить 209586 грн., решту суми в розмірі 126283 гривень позивачу нараховано не було. Також надано пояснення, що недоплата коштів пов'язана з недостатнім фінансуванням по КЕКВ 1341 "Виплата пенсій та допомоги" та дана заборгованість буде погашена після виділення додаткових коштів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 47, частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. В свою чергу, частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" визначено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Наведене дозволяє зробити висновок про те, що вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.
Відтак, невиплата такої допомоги свідчить про невиконання уповноваженими органами зазначених вище положень законодавства.
Крім того, із довідки апеляційного суду Вінницької області від 10.08.2011 року №7/170 випливає, що апеляційний суд Вінницької області фактично погоджується із необхідністю проведення розрахунку по виплаті позивачу вихідної допомоги в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що невиплачена позивачу частина вихідної допомоги в розмірі 126283 гривень підлягає стягненню із Державної судової адміністрації України, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 126 Закону України "Про судоустрій України", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Державна судова адміністрація України здійснювала матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Відповідно до пункту 3 Положення про Державну судову адміністрацію України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14 січня 2009 року №14, основними завданнями Державної судової адміністрації України визначено організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, а також здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів.
Крім того, пунктом 4 даного Положення передбачено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: готує пропозиції до проекту Державного бюджету України в частині визначення обсягу видатків для забезпечення діяльності судів; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці.
Відтак, оскільки Державна судова адміністрація України виконувала на момент виникнення спірних правовідносин функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, тому саме вона несла відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду.
При цьому, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивача, а також в зв’язку із необхідністю проведення видатків з Державного бюджету для здійснення такої виплати, колегія суддів вважає, що належним способом такого захисту буде зобов’язання Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", зважаючи на таке.
Так, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, що затверджене Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №446, Міністерство забезпечує розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України; організацію роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету тощо.
Відповідно до положень статті 32 Бюджетного кодексу України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно зі статтею 35 Бюджетного кодексу України, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Також, Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України, проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
Окрім наведеного, варто наголосити на тому, що у відповідності до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні використовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 року, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується основним завданням забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає, в тому рахунку розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 4 вказаного Положення, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.
Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що ані Міністерство фінансів України, ані Казначейство України не є головними розпорядниками бюджетних коштів, на них не покладено обов’язок здійснювати розподіл коштів за видатками щодо матеріального забезпечення суддів, однак саме на них законодавством покладено завдання проводити видатки з Державного бюджету на відповідні програми.
При цьому, колегією суддів враховано також і те, що Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України, яким визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що права та інтереси позивача належить захистити шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України, що полягала у допущенні заборгованості перед позивачем по виплаті вихідної допомоги в повному обсязі, а також зобов’язання Мінфін України та Казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” та стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача невиплаченої частини вихідної допомоги.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на тому, що стягненню з Державної судової адміністрації України підлягає вихідна допомога в розмірі 126283 грн, незважаючи на посилання у довідці апеляційного суду Вінницької області щодо необхідності оподаткування такої допомоги податком з доходів фізичних осіб. До таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на те, що вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, а тому утримання з позивача прибуткового податку є необґрунтованим та суперечить положенням законодавства.
Задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої частини вихідної допомоги, суд вважає за необхідне зауважити, що апеляційний суд Вінницької області зобов'язаний виплатити невиплачену суму вихідної допомоги за рахунок коштів ДСА України, перерахованих для здійснення даних видатків.
Суд зважає також на положення статті 256 КАС України, відповідно до пункту 1 частини 2 якої суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи те, що невиплачена частина вихідної допомоги належить до грошового утримання у відносинах публічної служби, а також зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про стягнення всієї суми невиплаченої допомоги, постанову суду в цій частині слід звернути до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України, щодо невиплати ОСОБА_2 вихідної допомоги.
Зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень на користь суддів" - для оплати ОСОБА_2 126283 грн. невиплаченої вихідної допомоги.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити перерахування апеляційному суду Вінницької області коштів, необхідних для виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 126283 грн.
Зобов'язати апеляційний суд Вінницької області сплатити ОСОБА_2 заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі 126283 грн.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя /підпис/ Комар Павло Анатолійович
Судді Чудак Олеся Миколаївна
Дончик Віталій Володимирович
Копія вірна
Суддя:
Секретар:
30.09.2011