Справа №22-7084                                                    Головуючий у 1 інстанції Гончаренко М.Є.

Категорія 18                                                               Додовідач Висоцька В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

17 серпня  2006 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької  області

В складі                     Головіючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.

Суддів          ОСИПЧУК О.В., МОГУТОВОЇ Н.Г.

При секретарі ТАРАНЕЦЬ В. З участю представника позивача ДОЛГОВОЇ Л.В., відповідача ОСОБА_1. Розглянувши у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за позовом Кредитного союзу „Союз-Д" до ОСОБА_1 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 1 червня 2005 року позов кредитного союзу „Союз-Д" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитного союзу „Союз-Д" борг в сумі 1545,82 грн. та державне мито 51 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову, вважає, що рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача ДОЛГОВА Л.В. заперечував проти задоволення скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 20 грудня 2002 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким відповідачка отримала гроші 800 грн., які не повернула разом з відсотками, тому стягнув в судовому порядку 1545,82 грн.

Проте з таким висновок погодитися не можна.

Правовідносини сторін виникли  в 2002 році та урегульовані Законом України „Про кредитні спілки", а не ст.ст. 1046 -1050 Цивільного Кодексу України 2003 року, як посилається суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1,21 Закону України „Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об"єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів (ст. 21 п.2).

Відповідно до цієї норми позивач, в межах своїх повноважень, встановив види кредиту, в тому числі середньостроковии кредит на 7-11 місяців з розміром плати за користування кредитом 5-6 % щомісячно (а.с. 11).

Згідно з п.17.3 Статуту Кредитної спілки „Союз-Д" (а.с. 12-21) при прийнятті Кредитним комітетом рішення про надання позички між спілкою та позичальником укладається кредитна угода, в якій визначаються строк та умови повернення позички.

З обставин справи вбачається, що 20 грудня 2002 року між сторонами було укладено угоду про позичку, відповідно до якої позивач надав, а відповідачка ОСОБА_1 отримала позичку 800 грн. з розміром плати 6% за користування кредитом строком на 8 місяців, тобто по 20.08.2003 року та зобов'язалася сплачувати щомісячно рівними частками по 128,82 грн. (а.с.25).

Доводи відповідачки про те, що вона підписала чистий бланк угоди не підтверджуються будь-якими доказами та спростовуються наданим позивачем доказами.

З матеріалів справи вбачається, що у встановлений угодою строк сума кредиту та плата за користування кредитом сплачена не була (а.с.27), тому у позивача було право на звернення до суду про стягнення суми в судовому порядку. Загальна сума погашеного кредиту становить 736 грн., яка була сплачена відповідачем після закінчення строку, тобто після 20.08.2003 року.

Плата за користування кредиту за 1 день становить 0,2 % (6% : 30). Відповідно до розрахунків, наданих позивачем при розгляді справи апеляційним судом, крім основної суми заборгованості 800 грн., заборгованість за користування кредитом складає з 20 грудня 2002 року по 7 липня 2005 року 500,80 грн. з розрахунку (800 ірн. х 0,2% х 773 дня) - 736 грн. фактично сплачених сум. За період з 8.04.2005 по 13.12.2005 року 390,40 грн.   з розрахунку ( 800 грн. х 0,2 % х 244 дня).

Відповідно до ст. 214 ЦК України 1963 року, який діяв під час винесення правовідносин між сторонами, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. На підставі цієї норми позивач мав право вимагати сплати 3% річних з простроченої суми, що становить 50,30 грн.

Позовні вимоги позивачем були заявлені в меншій сумі, але це не впливає на під ставність заявлених вимог.

Оскільки рішення місцевого суду по суті правильне, воно, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 1 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.