АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючого: Перепелюк Л.М.
суддів: Галичанського А.Д., Чушкової В.В.
при секретарі: Брензило В.В.
за участю: ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання прва власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності подружжя і визначення порядку користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА :
В січні 2005 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру. Посилається на те, що під час перебування у шлюбі з гр. ОСОБА_1, який тривав з ЗО січня 1987 року по 17 березня 2003 року, була придбана двокімнатна квартира в АДРЕСА_1. Вказував, що суму вартості квартири була сплачена ним, позивачем особисто. Після розірвання шлюбу з гр. ОСОБА_1, в спірній квартирі позивач більше не проживав, хоча продовжував сплачувати комунальні платежі.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилалася на те, що в шлюбі у них народилися діти - син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розлучення діти залишилися проживати разом з нею у спірній квартирі. Вказувала, що квартиру АДРЕСА_1
справа№22ц-614 Головуючий у І інстанції
категорія: 34 Дудаков С.Є.
Суддя-доповідач Перепелюк Л.М.
придбали з чоловіком за спільні кошти в період шлюбу. Зазначає, що чоловік не визнає за нею право власності на частку в спільному майні подружжя та перешкоджає в користуванні квартирою їй та дітям. Просила визнати за нею право на 1/2 частину квартири та встановити порядок користування спірним майном, визнати за неповнолітніми дітьми рівне з батьками право користування спірною квартирою.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, відмовивши в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання ідеальних часток в праві спільної сумісної власності подружжя та визначення порядку користування жилим приміщення і визнання за неповнолітніми дітьми рівного з батьками права користування квартирою через його безпідставність.
На вищезазначене рішення суду І інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю, задовольнивши її позовні вимоги. Посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначала, що спірна квартира була набута ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі і за рахунок їх спільних коштів, отриманих в якості заробітної плати за місцем роботи, інших заощаджень, а також за рахунок безоплатної та безповоротної допомоги обох батьків їх сім'ї.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Суд І інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що єдиним власником спірної квартири є ОСОБА_3, оскільки він - член ЖБК і особисто вніс свій пайовий внесок за квартиру, а тому, правильно встановивши правовідносини, які склались між сторонами, вірно застосувавши до них норми матеріального права, правильно вирішив питання про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання ідеальних часток в праві спільної сумісної власності подружжя.
Такий висновок суду ґрунтується на встановлених ним обставинах справи відповідно до представлених сторонами доказах та на нормах матеріального права.
Так, відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, одержане одним із подружжя під час шлюбу в дар, є його власністю.
У тому разі коли майно, яке належить на праві власності одному з подружжя, продається інше майно такої ж або меншої цінності, це придбане майно також є роздільною власністю, оскільки джерелом для його придбання були кошти, що належали одному з подружжя на праві особистої власні.
Судом встановлено, що відеокамеру "Hitachi" з адаптером позивачу подарував на день народження його дядько під час перебування в Канаді. За камеру при її реалізації він виручив 15000 крб., з яких 6290 крб. 80 коп. сплатив як другий остаточний пайовий внесок в ЖБК за спірну квартиру.
Перший пайовий внесок -3900 крб. сплачений ним 16 травня 1989 року за рахунок коштів, подарованих йому його матір'ю. Факт одержання позивачем в дар коштів на перший внесок від матері та факт сплати другого внеску за рахунок коштів, отриманих від реалізації відеокамери, відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала як в судовому засіданні суду І інстанції, так і під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції. При цьому, вона лише зазначала, що гроші мати позивача дарувала їх сім'ї, а не позивачу особисто, а відеокамеру він придбав за кошти зароблені під час перебування в Канаді в гостях у дядька. Проте, наведені обставини відповідачка нічим не довела. Більше того, її пояснення заперечила допитана в якості свідка мати позивача, яка зазначала, що подарувала сину особисто для придбання житла, оскільки бачила, що сімейні стосунки сторін не складались, а також, що син - позивач по справі - привіз із Канади відеокамеру, яку йому подарував дядя і яку в подальшому він продав, щоб внести остаточний пайовий внесок за квартиру.
Факти одержання позивачем коштів від мами для першого пайового внеску, а також сплати ним другого пайового внеску за рахунок коштів, виручених від реалізації відеокамери, привезеної ним із Канади, які визнані відповідачкою ОСОБА_1, відповідно до ст. 61 ЦПК України, не потребують перевірки доказами.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року №9 (із змінами від 25.12.1992р. і від 25.05.1998р.) "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.
Спільним майном подружжя, відповідно до п.б-а згаданої Постанови, є квартира, якщо пай, внесений подружжям у ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю чи одержаних ним у позичку.
Жодної із наведених обставин для визнання спірної квартири спільним майном подружжя відповідачка не довела суду.
Правильно та обґрунтовано відмовлено судом у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування жилим приміщенням, оскільки позивачка за зустрічним позовом не довела, що їй чи дітям чиняться будь-які перешкоди у користуванні квартирою взагалі зі сторони ОСОБА_3.
Більше того, відповідно до ст. 68 СК України, розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Оскільки спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності сторін як колишнього подружжя, тому питання про визначення порядку її користування взагалі не може вирішуватись судом, тобто позов ОСОБА_1 є безпідставним
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.