КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2008 № 4/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Коротун О.М.
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1., дов.№1 від 03.03.2008
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 4/153
за позовом Об"єднання співласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_3-8"
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
третя особа відповідача
третя особа позивача
про дострокове розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку “ОСОБА_3-8” (далі-позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2(далі-відповідач) про дострокове розірвання договору оренди від 21.05.2004 та встановлення терміну звільнення приміщення за актом прийому - передачі приміщення протягом трьох календарних днів після прийняття судового рішення про дострокове розірвання договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2007 позов задоволено повністю: розірвано договір оренди приміщення, укладений між сторонами 21.05.2004; виселено відповідача з нежитлового приміщення площею 32 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул.М.Гришка,8, зобов'язано відповідача передати вказане приміщення позивачеві за актом прийому - передачі; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на порушенні відповідачем зобов'язань, передбачених умовами договору оренди приміщення від 21.05.2004, щодо своєчасної оплати за оренду приміщення, утримання приміщення у неналежному санітарному та технічному стані, недотримання протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2007 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що починаючи з 01.07.2006 відповідач, як орендар перестав сплачувати орендну плату згідно виставлених рахунків, оскільки починаючи з 01.07.2006 позивач не виставив жодного рахунку.
Також відповідач зазначає, що у листах від 16.05.2006, 03.07.2006 та 25.10.2006 не було зазначено вимог щодо сплати відповідачем заборгованості згідно виставлених рахунків по орендній платі за липень - листопад 2006 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007, рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі №4/153 скасовано, провадження у справі припинено, справу №4/153 повернуто до господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 скасовано; справу передано Київському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2007 (колегією у складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, Коротун О.М., Алданова С.О.) розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2008.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 №01-23/1/1 змінено склад суду, розгляд справи доручено здійснювати у наступному складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, Коротун О.М., Калатай Н.Ф.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 25.01.2008 представників сторін розгляд апеляційної скарги в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було відкладено на 12.02.2008.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2008 №01-23/3/31 змінено склад суду, розгляд справи доручено здійснювати у наступному складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, Коротун О.М., Алданова С.О.
Представники сторін в судове засідання 12.02.2008 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.03.2008.
Ухвалою голови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2008, в порядку приписів статті 69 ГПК України, строк розгляду даної справи було продовжено на один місць.
У судове засідання 04.03.2008 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, проте письмово та нормативно обгрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 283 Господарського кодексу України (далі-ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем 21.05.2004 було підписано договір оренди приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32 кв.м., для розміщення пункту реалізації зоотоварів, квітів та товарів для дітей (пункти 1,2 договору).
Згідно підпункту 4.1 пункту 4 договору термін оренди складає 5 років з моменту підписання договору.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди окремої частини будівлі.
Статтею 639 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 793 ЦК України, в редакції, яка діяла на час підписання між сторонами договору, встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У відповідності до роз'яснення Вищого арбітражного суду Укра їни від 25.05.2000 №02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, правовий режим майна, що перебуває в приватній чи колективній власності, регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди. Враховуючи наведене, а також той факт, що інше не передбачено ні законодавством ні договором оренди, норми вказаного Закону розповсю джуються на підписаний сторонами договір оренди.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до приписів статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення та викупу.
Зі змісту підписаного сторонами договору оренди від 21.05.2004 вбачається, що в порушення приписів статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статті 284 ГК України, сторонами не було включено до умов договору такі істотні умови договору оренди як умови щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна, порядку використання амортизаційних відрахувань та обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Зазначений договір також не було нотаріально посвідчено, що суперечить вимогам статті 793 ЦК України та відповідно до вимог статті 220 ЦК України є нікчемним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 було зобов'язано сторін надати суду письмово та нормативно обґрунтовані пояснення щодо нотаріального посвідчення або ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору оренди нежитлового приміщення підписаного сторонами 21.05.2004. Проте, сторонами вимоги суду не виконано, вищезазначені докази не надано, а тому у суду немає підстав для визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення підписаного сторонами 21.05.2004 в порядку приписів частини другої статті 220 ЦК України.
Зважаючи на вищезазначене та на вимоги частини першої статті. 220 ЦК України договір оренди приміщення від 21.05.2004 нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами - конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки договір оренди приміщення від 21.05.2004 є недійсним в силу закону (нікчемний правочин), то між сторонами на його підставі не виникло цивільних прав та обов'язків, які б користувалися судовим захистом, а тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про розірвання договору оренди, підписаного сторонами 21.05.2004, та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було заявлено вимоги про розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, та виселення відповідача з займаного приміщення.
Проте, як вбачається зі змісту заяви позивача про зміну позовної заяви №55 від 05.06.2007 (ар.сп.144 том.1), позивачем було заявлено позовні вимоги про встановлення терміну звільнення за актом прийому-передачі приміщення протягом трьох календарних днів після винесення судового рішення про дострокове розірвання договору оренди приміщення від 21.05.2004.
Оскільки чинним законодавством, зокрема приписами статті 16 ЦК України, не передбачено такий спосіб захисту, як встановлення терміну вчинення певних дій, а відповідно до приписів статті 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення про вчинення певних дій суд повинен зазначити строк виконання відповідних дій, а також враховуючи той факт, що позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди приміщення від 21.05.2004 визнано судовою колегією такими, що не підлягають задоволенню, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про встановлення терміну звільнення за актом прийому-передачі приміщення протягом трьох календарних днів після винесення судового рішення про дострокове розірвання договору оренди приміщення від 21.05.2004 є похідними та задоволенню не підлягають.
При цьому слід зазначити, що право особи на звернення до суду гарантоване Конституцією України. Це право може бути реалізоване коли особа вважає, зокрема, що її права порушено.
Проте, під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИВ:
. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 4/153 задовольнити частково.
2.. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 4/153 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку “ОСОБА_3-8” (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявлено державним виконавцем в процесі виконання судового рішення) на користь з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ідн.код НОМЕР_2) 21 (двадцять одну)грн.25 коп. витрат щодо сплати державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №4/153 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді Коротун О.М.
06.03.08 (відправлено)