АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року м. Чернівці
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Ружило О.А.
Суддів: Чміля І.Х., Яремка В.В.
Секретаря: Єфтеньєва О.Г.
За участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідачки, її представника
ОСОБА_2, ОСОБА_3
Розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Олбі-Рос" до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 31 745 грн., за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2004 року ТзОВ „Олбі-Рос" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої недостачею товаро-матеріальних цінностей на суму 31 745 грн.
25.10.2004 року позивачем подано новий позов про стягнення вказаної недостачі товаро-матеріальних цінностей солідарно із відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5.
Позивач вказував на те, що за наказом генерального директора ТзОВ „Олбі-Рос" НОМЕР_1 ОСОБА_3 було переведено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, з укладенням із нею договору про повну матеріальну відповідальність.
За наказом генерального директора НОМЕР_1 ОСОБА_4 переведено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, та укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Справа № 22ц-597 2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Категорія: 19/23 Іщенко І.В.
Доповідач: Ружило О.А.
Згідно з наказом НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято ОСОБА_5 з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність.
В період з 28 вересня 2002 року по 17 травня 2003 року на складі ІНФОРМАЦІЯ_1 була допущена недостача товаро-матеріальних цінностей на суму 31 745 грн., що підтверджується матеріалами проведеної інвентаризації від 17.05.2003 року та висновком аудиторської перевірки.
Добровільно погасити недостачу відповідачі не бажали, тому по факту недостачі „Олбі-Рос" звернулося до правоохоронних органів. В ході перевірки відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за скоєння нею злочину передбаченого ст. 367 ч.2 КК України (службова недбалість), яку закрито постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.12.2003 року на підставі ст. 1 п.2 Закону України „Про амністію", а питання стосовно відшкодування матеріальної шкоди було залишено без розгляду.
Оскільки відповідачі являлися матеріально - відповідальними особами, то просив суд стягнути з них допущену суму недостачі в солідарному порядку.
Під час розгляду справи представник позивача подав заяву про виключення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 із складу відповідачів по справі, а суму недостачі стягнути лише з ОСОБА_3 Фактично позивач відмовився від позову до вказаних вище осіб і така заява була прийнята судом.
Крім того представником позивача в судовому засіданні зменшено позовні вимоги, щодо суми недостачі до 31 077 грн. 90 коп.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року змінені позовні вимоги позивача задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Олбі-Рос" 31 077 грн. в рахунок погашення матеріальної шкоди завданої недостачею товаро-матеріальних цінностей, та 118 грн. судових витрат.
На вказане рішення ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи було допущено порушення норм матеріального права та цивільно-процесуального законодавства внаслідок чого постановлено неправильне рішення.
Позовні вимоги було заявлено позивачем до 3-х відповідачів. їх неявка в судове засідання не позбавляла суд права, щодо притягнення їх до матеріальної відповідальності. Представник позивача подаючи заяву про відмову від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мав на той час відповідного доручення від позивача на представництво як це передбачено ст.ст. 246, 247, 248 ЦК України.
Судом не досліджено в повній мірі надані нею докази, які б дали змогу з"ясувати причини виникнення недостачі товаро-матеріальних цінностей на складі, та вину в цьому всіх матеріально-відповідальних осіб.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, їх представників, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що в наслідок недостачі товаро-матервальних цінностей на ІНФОРМАЦІЯ_1 де матеріально-відповідальною особою була ОСОБА_3, позивачу ТзОВ „Олбі-Рос" завдано матеріальну шкоду на суму 31 077 грн. 90 коп. Факт недостачі підтверджується актами інвентаризації товаро-матеріальних цінностей, висновком аудиторської перевірки, висновком судово-бухгалтерської експертизи, та іншими зібраними по справі доказами.
Вирішуючи питання, щодо матеріальної відповідальності відповідачки ОСОБА_3, та стягуючи з неї повністю суму недостачі, суд керувався тим, що матеріальна шкода завдана нею в наслідок скоєння злочину, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, та постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.12.2003 року, щодо закриття відносно неї кримінальної справи на підставі Закону „Про амністію".
Такий висновок суду є помилковим і не відповідає, як нормам матеріального права так і обставинам справи.
Відповідно до ч.З ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.
Посилання позивача та суду, як на підставу матеріальної відповідальності відповідачки у повному розмірі завданої шкоди, в силу матеріалів кримінальної справи та постанови її закриття у зв"язку з амністією, не можна вважати обґрунтованими.
Виходячи з вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов"язком для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок чи постанову, з питань чи мали місце дії, та чи вчинені вони цією особою.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, вирок відносно відповідачки по звинуваченню у вчиненні нею злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість) не постановлявся.
За таких обставин ОСОБА_3, як матеріально-відповідальна особа, котра перебувала з позивачем в трудових відносинах, зобов'язана нести матеріальну відповідальність в силу п.2 ст. 134 Кодексу законів „Про працю України", а не на підставі ст. 1166 ЦК України на яку посилався суд першої інстанції.
Крім того, при вирішенні питання, щодо визначення розміру шкоди, судом не було з"ясовано та не взято до уваги конкретні обставини допущення недостачі та можливості зменшення розміру шкоди на підставі ст. 137 Кодексу законів „Про працю України".
Разом з тим, як встановлено в засіданні колегії, при спільному виконанні робіт на складі № 3 ТзОВ „Олбі-Рос", завідуючою складом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пов"язаних із зберіганням, обробкою, відпуском переданих їм цінностей, адміністрацією ТзОВ „Олбі-Рос" не було укладено з ними договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, і позовні вимоги до комірників складу не заявлено. Планові інвентаризації позивачем не планувалися і на складі не проводилися. Прийняття на склад і звільнення комірників здійснювалося без приймання ними та здачі товаро-матеріальних цінностей.
Про порушення порядку відпуску товаро-матеріальних цінностей, покупцям за накладними виписаними вручну, а не через комп"ютер, без вигрузки та прийняття товарів на склад, адміністрації було відомо, однак, ніяких мір, щодо попередження зазначених порушень не приймалося. В наслідок загруженості складів мало місце складування товаро-матеріальних цінностей поза приміщенням складу, що позбавляло товаро-матеріальних осіб здійснювати належний контроль за їх зберігання.
За таких обставин колегія вважає, що наслідком недостачі товаро-матеріальних цінностей на складі є не лише винна поведінка працівника ОСОБА_3, але і умови за яких вона працювала, та неприйняття належних мір з боку адміністрації підприємства, щодо належного забезпечення збереження товаро-матеріальних цінностей.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 137 Кодексу „Про працю України", колегія вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування відповідачкою матеріальної шкоди визначеної за рішенням суду першої інстанції до 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Доводи апеляційної скарги на те, що представник ТзОВ „Олбі-Рос" не мав доручення на відмову від позовних вимог до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки представник мав відповідні повноваження на повну або часткову відмову від позову та зміну предмету позову на підставі належно оформленого доручення від 02.01.2006 року.
Необгрунтованими є і інші доводи апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ст. 134, 137 Кодексу Законів „Про працю України", ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року змінити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Олбі-Рос" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Олбі-Рос" (р/р 26001017160 в Укрсімбанку м.Чернівці, МФО 356271, код 21436486) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень на відшкодування шкоди завданої недостачею товаро-матеріальних цінностей, та 150 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.