ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" жовтня 2011 р.                      Справа №  5016/2660/2011(8/109)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Славтрансгруп”,

39601, м. Кременчук, вул. Московська, 6, кабінет, 203,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорпром”,

54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23-А, кв. 79,

про стягнення коштів у сумі 284275 грн.  

Суддя Т.В. Гриньова – Новицька

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. 08.07.2011р. за № б/н

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 20.10.2010р. за № б/н.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Славтрансгруп” (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорпром”  (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 284275 грн. за неналежне виконання господарського зобов’язання.

          Заявою від 29.09.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 301769 грн. 72 коп., з яких: 232460 грн. 28 коп. –основний борг; 31249 грн. 87 коп. –пеня; 21729 грн. 37 коп. –інфляційні втрати; 6035 грн. 67 коп. – 3% річних; 10294 грн. 53 коп. –штраф. Крім того, 06.10.2011р. звернувся до суду з письмовим клопотанням про стягнення судових витрат, які складаються з оплати позовної заяви державним митом –3017 грн. 69 коп.; з оплати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236 грн. та сплати послуг адвоката –6000 грн.

          Відповідач позов не визнав, вважаючи його безпідставним.

          У судовому засіданні 22.09.2011р. оголошено перерву; 06.10.2011р. засідання поновлено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

          04.06.2010р. між сторонами укладено договір № 04/06-10 купівлі –продажу товарів  (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов’язався продати та передати у власність відповідача нафтопродукти (бітум), а відповідач –прийняти та сплатити їх загальну вартість на умовах цього Договору.

          Згідно з п.2.1 Договору кількість та ціна партій товару узгоджується сторонами та визначаються в додатках до Договору, які є його невід’ємною частиною, та підтверджуються в транспортному перевізному документі –накладній.

          Розділом 5 Договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку у формі платіжного доручення; відстрочка оплати товару –до 14 календарних днів. Виставлення рахунків на оплату Договором не встановлено.

          Згідно з п. 7.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків відповідач сплачує неустойку у вигляді:

-          пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості;

-          штрафу у розмірі 2% від вартості Договору на день його складання.

На виконання умов Договору за видатковими накладними № РН –0000037 від 31.07.2010р.; № РН –0000057 від 15.09.2010р.; № РН –0000085 від 08.11.2010р.; № РН –0000093 від 15.11.2010р. та № РН –0000100 від 27.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 522476 грн. 44 коп. Спираючись на акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011р., позивач зазначив, що борг за отриманий товар складає 232460 грн. 28 коп. Не погодившись з твердженням позивача (до складу сум, зазначених в акті, увійшли розрахунки, що передували даті укладення Договору), ухвалою від 11.08.2011р. суд зобов’язав позивача підтвердити суму основного боргу 232460 грн. 28 коп. первинними документами, для чого витребував від нього докази часткової оплати поставленого товару. Супровідним листом від 12.09.2011р. позивач надіслав суду банківські витяги на 14 аркушах. Вказаними витягами позивач підтвердив, що за період з 17.06.2010р. по 30.11.2010р. відповідач сплатив йому за бітум, поставлений відповідно до Договору, 897311 грн. 12 коп., тобто суму, що на 374834 грн. 68 коп. перевищує вартість товару, відпущеного позивачем за зазначеними в позовній заяві накладними.

          Однак слід зазначити, що банківські витяги у рядках “призначення платежу” не містять посилань на накладні № РН –0000037 від 31.07.2010р.; № РН –0000057 від 15.09.2010р.; № РН –0000085 від 08.11.2010р.; № РН –0000093 від 15.11.2010р. та № РН –0000100 від 27.11.2010р. і це не дає підстав ані підтвердити, ані спростувати факт наявності або відсутності боргу за Договором у сумі 232460 грн. 28 коп.

          З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що всупереч приписам ст. 33 ГПК України позивачем не доведено існування боргу у сумі 232460 грн. 28 коп. за товар, поставлений на підставі накладних № РН –0000037 від 31.07.2010р.; № РН –0000057 від 15.09.2010р.; № РН –0000085 від 08.11.2010р.; № РН –0000093 від 15.11.2010р. та № РН –0000100 від 27.11.2010р.

За таких обставин, у позові як про стягнення 232460 грн. 28 коп. основного боргу, так і про стягнення нарахованих на нього пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції, слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено “11” жовтня 2011 року.

   Суддя                                                        Т.В.Гриньова-Новицька