АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Ружило О.А.
Суддів: Чміля І.Х., Яремка В.В.
Секретаря: Брензило В.В.
За участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2 їх представників
Розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання часток у спільній сумісній власності, припинення спільної сумісної власності на квартиру, та встановлення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання права власності на квартиру, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, припинення спільної сумісної власності на квартиру та встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Вказував на те, що з відповідачкою він знаходився в шлюбі з 11.03.1978 року до 19.12.2005 року. Під час спільного проживання в шлюбі вони вступили до ЖБК-34 м. Чернівці та отримали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, котра зареєстрована на ім."я відповідачки, як на члена кооперативу. Пайові внески в розмірі 7 478 крб. ними були сплачені повністю в 1992 році. Тому на підставі ст. 15 Закону України „Про власність", квартира є їх спільною сумісною власністю подружжя.
Справа № 22ц-573 2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Категорія: 2/5 Богдан С.І.
Доповідач: Ружило О.А.
На підставі ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, йому належить 1/2 частина квартири, оскільки він має право на половину частки в пайових внесках.
Квартира складається з: кімнати з лоджією 15,9 кв.м., кімнати площею 11,2 кв.м., кухні 8,7 кв.м., коридору 6,9 кв.м., ванної кімнати 2,6 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., та комори 0,5 кв.м. В квартирі на даний час зареєстровано 4 особи - він, відповідачка та їх двоє дітей.
Вважає за можливе встановити порядок користування квартирою виділивши йому кімнату площею 11,2 кв.м., а відповідачці кімнату площею 15,9 кв.м., коридор, кухню, ванну, вбиральню та комору залишити в загальному користуванні.
Тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири, припинити право спільної сумісної власності на квартиру, та встановити зазначений вище порядок користування нею.
ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Зазначала, що з 11.03.1978 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 Рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 1993 року їх шлюб розірвано, але фактично шлюбні відносини між ними було припинено ще в 1990 році. З того часу вони перестали вести спільне господарство, та здійснювати покупки будь-якого майна.
В 1981 році її було прийнято в члени ЖБК, а 13 жовтня 1981 року отримала ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, в яку поселилася разом із чоловіком та донькою.
Вартість пайових внесків за квартиру становить 7 478 грн. 79 коп., які повністю було сплачено нею особисто у 1992 році.
Перший пайовий внесок в сумі 3050 крб. було сплачено в 1981 році її батьками. В листопаді 1989 року 1 000 крб. на погашення внесків за неї було перераховано підприємством „Укркульторг", де вона працювала. І після припинення з ОСОБА_1 шлюбних відносин вона особисто 22.01.1992 року внесла на повне погашення пайових внесків 1057 грн. 89 коп.
Оскільки вона, як член ЖБК одноособово повністю сплатила пайові внески , то набула права на всю спірну квартиру.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 ідеальні частки квартири АДРЕСА_1. В задоволенні його позовних вимог про визначення часток в спільні сумісній власності, припинення спільної сумісної власності, та встановлення порядку користування житловим приміщенням відмовлено за безпідставністю.
Відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на вказану квартиру за безпідставністю.
На рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій ставиться питання про його скасування в частині відмови у встановлені порядку користування квартирою з постановленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Вказує на те, що суд відмовляючи в позові про визначення порядку користування квартирою, яка є спільною власністю бувшого подружжя, не взяв до уваги вимоги ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу, та роз"яснень Постанови ПВС України № 20 від 22.12.1995 року „Про судову практику у справах про захист права власності".
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати її єдиним власником спірної квартири.
Вказує на те, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок, що пайовий внесок за квартиру є спільним майном подружжя, так як внесені в період шлюбу. Разом з тим нею доведено, що частину коштів, як внесок за пай в ЖБК зроблено її батьками, а частину вона сплатила особисто сама та підприємство на якому вона працює.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з постановленням нового рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 11 березня 1978 року по 11 жовтня 1993 року.
Під час знаходження в шлюбі ОСОБА_2 вступила в ЖБК - 34 в м.Чернівці і отримала 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 в яку поселилася з відповідачем і донькою, і де сторони проживають по даний час.
Пайові внески за квартиру в сумі 7 478 крб. сплачено повністю 22.01.1992 року, коли сторони перебували в шлюбі.
Відповідно до ст.. 22 Кодексу „Про шлюб та сім"ю", який діяв на час внесення сторонами повністю пайових внесків за квартиру, ст. 60 нині діючого Сімейного кодексу, майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.
Виходячи із зазначених вимог Закону суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що паєнагромадження вносилося подружжям під час їх перебування в шлюбі, тому після повного погашення паю, квартира стала їх спільною сумісною власністю на яку сторони мають право в рівних частках по 1/2.
Правильно відмовлено судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення спільної сумісної власності, оскільки таке припинення може бути лише при поділі квартири, однак такий позов не заявлявся.
Обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за нею особисто право власності на всю спірну квартиру, оскільки вона не довела належними доказами, що пайові внески було погашено виключно за її кошти, а не за кошти сім"ї.
Разом з тим колегія вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в позові ОСОБА_1 про визначення порядку користування спірною квартирою.
Виходячи з визнання судом за сторонами права спільної сумісної власності на квартиру, то вони вправі самостійно визначати порядок користування нею. В разі недосягнення такої згоди вони не позбавлені права на звернення до суду для визнання такого порядку.
Оскільки, як видно із матеріалів справи між сторонами не досягнуто згоди, щодо порядку користування спірною квартирою, що свідчить заявлення ОСОБА_2 позову про визнання за нею самостійного права власності на всю квартиру, то позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визначення порядку користування житловою цією площею є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 68 Сімейного кодексу України ст.ст. 368, 369 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м, Чернівці від 25 травня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням скасувати.
Вказані позовні вимоги позивача задоволити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1. Виділити в користування ОСОБА_1 кімнату площею 11,2 кв.м., а ОСОБА_2 кімнату з лоджією площею 15,9 кв.м.. Коридор площею 6,9 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., комору площею 0,5 кв.м, залишити в загальному користуванні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.