Справа № 2-6560/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

  "11" жовтня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

 головуючого:                    судді – Притули Н.Г.

при секретарі:                                  Поляковій Б.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа –Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання права користування кімнатою в гуртожитку, укладення договору та відшкодування моральної шкоди,-

 В С Т А Н О В И В:

 07 лютого 2011 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить визнати за позивачем та її малолітніми дітьми право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою НОМЕР_2, що знаходиться в гуртожитку АДРЕСА_1; зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 699,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з вересня 2005 року позивач працювала в Центрі обробки інформації оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України.

В січні 2006 року позивачка на підставі рапорту-клопотання була вселена, як зазначає позивач в позовній заяві, в службове приміщення –кімната НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1, але вселилася в нього без укладання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

14.06.2006 року позивач була переведена в Контрольно-ревізійний департамент МО України на посаду провідного спеціаліста. Як зазначає позивач в позовній заяві, вона і на даний час проходить службу в Збройних Силах України, тобто обов’язок відповідача забезпечити її житлом і на даний час існує.

Пізніше, позивача було переселено в окрему кімнату НОМЕР_2 без укладення договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. Як зазначає позивач, вона кожен місяць вносила плату за користування гуртожитком. В подальшому, після народження дітей, позивачу почали нараховувати плату за користування гуртожитком не за загальну площу, якою вони користуються, а за три ліжко-місця. З даним нарахуванням, яке неодноразово підвищувалось, позивач не погоджувалась та почала сплачувати частину плати, яку вона вважала справедливою та обґрунтованою. Як зазначає позивач, вона не відмовляється сплачувати плату за гуртожиток, але в тому випадку, якщо вони будуть нараховані на законних підставах та зокрема укладеного договору за яким будуть визначені права та обов’язки обох сторін.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», її повинні були забезпечити житловим приміщенням.

Також позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій як керівництва гуртожитку, так і самого відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка була спричинена внаслідок того, що відповідачем штучно створюються умови для формування боргу за гуртожиток, бухгалтер гуртожитку взагалі відмовляється приймати кошти від позивача, відповідачем ігноруються численні заяви про надання обгрунтованої відповіді щодо нарахувань за гуртожиток. Зазначені дії, як зазначає позивач, призводять до моральних страждань позивача, оскільки вона одинока мати і виховує двох малолітніх дітей одна і такі дії виводять її з рівноваги, завдає, як матері моральної шкоди, так як вона не може захистити своїх дітей від такого свавілля. А тому моральну шкоду позивач оцінила в розмірі 1 699,00 грн.

Під час розгляду справи позивач та її представник не підтримали позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача видати ОСОБА_1 копію ордеру на житлове приміщення, а саме: кімнату НОМЕР_2, що знаходиться в гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача та позивач всі вимоги, крім тієї, яку не підтримують, підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що гуртожиток не є службовим приміщенням; Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не стосується позивача, оскільки вона не є військовослужбовцем, а тому відповідач не має жодного обов’язку щодо забезпечення позивача житловим приміщенням; зазначений гуртожиток призначений для проживання неодружених військовослужбовців; відповідачем в межах діючого законодавства нараховується плата за користування гуртожитком та позивач не має жодної підстави для сплати сум в меншому розмірі; типовий договір з позивачем не може бути укладений, оскільки не проводились громадські слухання, як це передбачено ПКМУ №529 від 2009 року; відповідач не завдав позивачу моральної шкоди, а тому підстав для її стягнення немає (крім того представник наголосив, що не можна приймати до уваги звернення позивача до лікаря за медичною допомогою, копію якого надає позивач, оскільки в цей час позивачка була вагітна і тому погіршення самопочуття є цілком можливим проявом перебігу вагітності).

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши думку позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до акту державного приймання від 29.09.1962 року будівля АДРЕСА_4 була введена в експлуатацію як гуртожиток (а.с.15-19).

Відповідно до акту приймання-передачі будинків, споруд і території військового містечка АДРЕСА_1 від 09.06.2009 року, складеного на підставі розпорядження начальника ГКЕУ ЗС України від 03.03.2009 року №35 та наказу начальника ККЕУ від 30.04.2009 року №44, гуртожиток АДРЕСА_1 переданий в експлуатацію ККЕУ (а.с.70,71).

Зазначений гуртожиток згідно своєму статусу обладнаний спеціальним устаткуванням та укомплектований меблями, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання та відпочинку громадян, є штат для обслуговування гуртожитку.

З листа директора Контрольно-ревізійного департаменту МО України від 14.07.2006 року №234/1223 вбачається, що він звернувся до начальника Державного науково-дослідного інституту авіації полковника ОСОБА_4 з проханням розглянути питання про надання окремої кімнати в підвідомчому йому гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 провідному спеціалісту Контрольно-ревізійного департаменту МО України ОСОБА_1 (прізвище позивача до реєстрації шлюбу). Так само зазначено в листі, що ОСОБА_1 своєчасну оплату за проживання гарантує.

На зазначеному листі рукописним текстом зазначене розпорядження уповноваженої посадової особи «Зав. гуртожитком, розглянути, доповісти можливість».

В цьому ж листі в нижньому лівому куті завідуюча гуртожитком зазначила про поселення позивача в кімнату НОМЕР_2 (а.с.33).

З 30.10.2009 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, як вбачається з копії паспорта (а.с.11,12). Під час розгляду справи, запис в паспорті позивача про реєстрацію в гуртожитку  АДРЕСА_3 було анульовано (а.с.87).

ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13,14).

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов дитини від 01.06.2011 року, який складений спеціалістами Служби у справах сім»ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації –за адресою АДРЕСА_3 родина зареєстрована, але не проживає, оскільки за цією адресою знаходиться «Київська військова картографічна фабрика».

В цей же день був складений акт обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 –та було встановлено, що кімната обладнана всім необхідним для проживання та виховання малолітніх дітей; кімната відповідає санітарним та гігієнічним нормам; в родині стосунки дружні, мати займається вихованням малолітніх дітей.

Позивач, як вбачається з заяв (а.с.27-31) намагалась сплатити частину плати за гуртожиток, але бухгалтер гуртожитку приймала оплату лише частково. Також позивач вела переписку з відповідачем щодо правомірності нарахування зазначених сум та з’ясування, які саме виплати входять в суми, які потрібно сплачувати за користування гуртожитком.

Статтею 118 ЖК України визначається, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації (ч.2 ст.121 ЖК України).

Як було встановлено в судовому засіданні, рішення відповідного органу про надання позивачу кімнати, як службового житла, не було прийнято, а позивач була поселена на підставі листа-клопотання в кімнату гуртожитку.

Статтею 127 ЖК України і Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року, гуртожитки призначаються і можуть використовуватися для проживання громадян у період роботи або навчання, тобто приміщенням для тимчасового проживання громадян.

Статтями 128, 129 ЖК України передбачено, що житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства … та відповідного профспілкового комітету; на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

Частина 2 статті 61 ЖК України передбачає, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем –житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності –відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем –громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Пунктом 2.4 Наказу Міністра оборони України від 24.03.2008 року №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2008 року за №305/14996, «Про затвердження Інструкції щодо організації надання житлової площі в гуртожитках Збройних Сил України» передбачено, що на підставі рішення про надання житлового приміщення квартирно-експлуатаційний орган видає спеціальний ордер на житлову площу в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(ч.1 ст.3) передбачено, що дія цього закону поширюється на - військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем, вона не є військовослужбовцем (не має спеціального військового звання), а лише є службовцем Міністерства оборони України (а.с.78).

Представник відповідача в судовому засіданні надав довідку від 14.09.2011 року №ГЖК/87 з якої вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні м.Києва.

ОСОБА_1 в свою чергу не заперечувала того факту, що вона дійсно не перебуває на квартирному обліку та пояснила, що оскільки вона в місті Києві зареєстрована менше п’яти років, тому її не зараховують на квартирний облік; як провідного спеціаліста її не включають до списку осіб, які потребують покращення житлових умов, а лише включають до даного списку головних спеціалістів. Позивач пояснила, що весною 2012 року вона буде звертатись до районної адміністрації щодо постановки ї на квартирний облік.

Тому, оскільки позивач і вселилася в зазначену кімнату в установленому порядку на той час та з дозволу уповноваженої особи, постійно проживає в цьому житловому приміщенні, лише частково оплачує за гуртожиток, але не знаходиться на квартирному обліку, не є військовослужбовцем, законом не встановлено обов’язок Міністерства оборони забезпечувати позивача житлом, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права користування кімнатою в гуртожитку, укладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Оскільки під час розгляду справи не було встановлено неправомірних дій з боку відповідача, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.61, 127, 128, 129 ЖК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ст.ст.10,11,60,159,212,214,215 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В:

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа –Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання права користування кімнатою в гуртожитку, укладення договору та відшкодування моральної шкоди –відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

  Суддя: