Справа № 2-365/11

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                       І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            "15" вересня 2011 р.                                                               смт.Веселинове

                       Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:         

                                   головуючого судді –    Калараш А.А.

                                  при секретарі          -       Крамарчук Л.Б.

                        за участю  представника позивача Заболотної І.В., відповідача   - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Веселинове справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  до  ОСОБА_2  про звернення   стягнення на нерухоме майно та виселення з квартири .

                                                                      В С Т А Н О В И В :

            20 липня 2011 року позивач ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2   про  звернення стягнення на нерухоме майно.        

В обґрунтування позовних вимог , позивач зазначив, що 11 квітня 2008 року  між  Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(17.07.2009 року в зв’язку із зміною типу банку було змінено назву банку на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») , та відповідачем ОСОБА_2, був  укладений кредитний договір   № NKVSGK0000000001, згідно якого позивач надав в користування відповідачу (позичальнику) кредит  в сумі 79 065 грн. , зі сплатою 17,04 відсотків річних, строком  до 11.04.2028 року.   Також в забезпечення виконання зобов’язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 11.04.2008 року .  Оскільки відповідачка  порушила  умови договору кредиту , станом на 30.06.2011 року  виникла заборгованість, яка  складає   158 420 грн. 70 коп., а саме  заборгованість за кредитом в сумі 66 865 грн. 27 коп.,  заборгованість   по відсоткам за користування кредитом в сумі 48 645 грн. 99 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1438 грн. 48 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором , а також штрафи в сумі 33 689 грн. 02 коп. , штраф (фіксована частина) 250 грн., штраф (процентна складова) 7 531 грн. 94 коп.  Відповідач добровільно погасити суму  заборгованості не бажає, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором  звернути стягнення на заставлене  майно відповідача, виселити відповідача, та інших осіб які  проживають та зареєстровані у квартирі, а також  стягнути з відповідача судові витрати. .

В судовому засіданні  представник позивача  Заболотна І.В.  позовні  вимоги підтримала в повному обсязі та з тих же підстав, суду пояснила, що  відповідачем до наступного часу заборгованість не  погашена,  умови договору кредиту  порушені з вини відповідачки , просить позов задовольнити,  та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором  звернути стягнення на заставлене  майно відповідача, виселити відповідача, та інших осіб які  проживають та зареєстровані у квартирі , стягнути судові витрати , а саме судовий збір  у розмірі 1592 грн. 71 коп.,  та 120 грн. витрат  по  оплаті ІТЗ.         

          Відповідач ОСОБА_2. в судовому  засіданні суду пояснила, що позов не визнає повністю оскільки  :

-          не згодна з сумою заборгованості ,

-          -позивач в односторонньому порядку збільшив відсоткову  ставку з 17.04 % до 29.04 %.,

-          в договорі кредиту та договорі іпотеки  зазначені різні суми кредиту ,

-          кошти які вона періодично сплачує в рахунок погашення кредиту  зараховуються на погашення штрафних санкцій , а ні тілу кредиту.    

  В наступний час,  оскільки останні її платежі були зараховані на погашення штрафних санкцій  вона припинила  погашати кредит . Вважає що позов не обґрунтований , вона не бажає висилятися з квартири  та просить в задоволенні позову відмовити  .

          Суд, заслухавши представника  позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2008 року  між  Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(17.07.2009 року в зв’язку із зміною типу банку було змінено назву банку на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») , та відповідачем ОСОБА_2, був  укладений кредитний договір № NKVSGK0000000001, згідно якого позивач надав в користування відповідачу (позичальнику) кредит  в сумі 79 065 грн. , зі сплатою 17,04 відсотків річних, строком  до 11.04.2028 року.. (а.с.8-10)

В забезпечення виконання зобов’язань  відповідачем ОСОБА_2 , по кредитному договору, 11.04.2008 року   між  позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № б/н, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме : квартиру загальною площею 39,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,  яка належить відповідачці ОСОБА_2 на праві власності (а.с. 11).

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як встановлено в судовому засіданні   укладені договори  кредиту № NKVSGK0000000001 від 11.04.2008 року , договір  іпотеки від 11.04.2008 року не скасовані , не оскаржені  і є чинними.

Відповідачкою ОСОБА_2,  в супереч до вимог ст. 60 ЦПК України,  не надано доказів визнання  дій  позивача  про підвищення  відсоткової  ставки незаконними .

Порушення умов  договору кредиту сталося з вини  відповідачки ,  в зв’язку з припиненням  останньої сплати щомісячного платежу , встановленого умовами договору кредиту.  

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.

Відповідно до п.22  договору іпотеки від 11.04.2008 року, у разі невиконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором або договором іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свої вимоги.

Також, згідно ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, ч. 3 цієї ж статті передбачено, що звернення стягнення  на   предмет  іпотеки  здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

          Крім того, згідно ч. 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку” одночасно з рішенням про  звернення  стягнення  на  предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення  про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Позивач  вважає, що станом на 30.06.2011 року  заборгованість  за кредитним договором  становить :

   - заборгованість за кредитом -    66865.27 грн.

       в т.ч. простроч. тіло  2290.02 грн. ;

     - заборгованість за відсотками 48645.99 грн.

        в т.ч. простроч.відс.                47239.54 грн. ;

     - заборгованість з комісії          1438.48 грн.

        в т.ч. простроч.коміс.             1438.48 грн. ;

     - заборгованість  з пені             33689.02 грн.

       всього заборгованість  за кредитом  становить 150638.76 грн.

       штраф(фіксована частина )       250 грн.

       штраф (відсоток від суми заборгованості ) 7531.94 грн.

Суд з врахуванням  матеріального становища відповідачки , з врахуванням того, що відповідачка проживає з малолітньою дитиною без чоловіка, має на утримання  малолітню дитину ,тривалий час була позбавлена працевлаштуватися , в теперішній час  отримує  незначну  заробітну плату , відповідно до  ч.3 ст.551 ЦК України ,вважає можливим та необхідним зменшити  розмір пені з 33689.02 грн. до 15000 грн.

Крім того суд вважає, що  стягнення з відповідача  пені та штрафу одночасно за невиконання  умов договору ,тобто є подвійною відповідальністю за вчинення  одного  порушення , що є неприпустимим.     

    За таких підстав суд вважає, що  встановлена заборгованість  по договору  кредиту ,що підлягає стягненню станом на 30.06.2011 року є :

    - заборгованість за кредитом      66865.27 грн.

       в т.ч. простроч. тіло  2290.02 грн. ;

     - заборгованість за відсотками 48645.99 грн.

        в т.ч. простроч.відс.                47239.54 грн. ;

     - заборгованість з комісії          1438.48 грн.

        в т.ч. простроч.коміс.             1438.48 грн. ;

     - заборгованість  з пені             15000 грн.

       всього заборгованість  за кредитом становить  - 131949.74 грн.

Початкова вартість  предмету іпотеки (квартири) становить 90000 грн. ,про що сторони в судовому засіданні не заперечують.

Проте суд вважає ,що позовні вимоги  позивача про виселення  відповідачки та  членів її сім’ї є передчасними та  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно  до ч.4 ст.9 ЖК України  ніхто не може бути виселений із  займаного  жилого  приміщення  або  обмежений у праві користування  жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку ,передбачених законом.

Статтею 39 Закону України „Про іпотеку”  передбачено, що  одночасно з рішенням про звернення стягнення  на предмет іпотеки суд  за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. Разом  з тим ,ч.1  ст. 40 цього ж Закону  зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх  мешканців ,за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться  в порядку ,встановленому  законом. У ч.2 ч.3  ст. 40 Закону „Про іпотеку” встановлений  певний порядок  дій банку. Таким чином  суд вважає, що   примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду  тільки  за певних умов :    якщо добровільно  мешканці не звільняють житловий будинок або  житлове приміщення, на яке  звернуто стягнення як предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або  в іншій погоджений сторонами  строк. На час  ухвалення рішення суду про звернення  стягнення  на предмет іпотеки  відсутні виконання імперативно- диспозитивних приписів ,встановлених ч.2 ст. 40 Закону України  „Про іпотеку”  та ч.3 ст. 109 ЖК України ,щодо примусового виселення  за рішенням суду мешканців з квартири, на яку здійснюється звернення стягнення як на предмет іпотеки ,тому суд вважає ,що  при вирішенні спору  про звернення стягнення на нерухоме майно на цій стадії розгляду справи, позовні вимоги позивача про виселення відповідачки  та членів її сім’ї є передчасними , необґрунтованими та задоволенню не підлягають..

  Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь  якої  ухвалено  рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені  судові витрати. Якщо позов  задоволено частково ,судові витрати  присуджуються  позивачеві  пропорційно до розміру  задоволених    позовних вимог.                      

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                              В И Р І Ш И В:

        Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  до  ОСОБА_2  про звернення   стягнення на нерухоме майно та виселення з квартири задовольнити  частково.

        В рахунок погашення заборгованості, що існує за кредитним договором № NKVSGK0000000001 від 11.04.2008 року  укладеним між Публічним акціонерним товариством  комерційний банк „ПриватБанк”  та фізичною особою   ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 30.06.2011 року   в розмірі 131949 (сто тридцять одна  тисяча дев’ятсот сорок дев’ять ) грн.. 74 коп. що складається  з

-  66865.27 грн. заборгованість за кредитом  ;

          -   48645.99 грн. заборгованість за відсотками ;

          -  1438.48 грн.   заборгованість з комісії  ;        

          -  15000 грн.      заборгованість  з пені .            

на підставі договору  іпотеки  бн.  від 11 квітня 2008 року  звернути стягнення на майно :

- квартиру , загальною площею 39,00 кв. м,  яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, початковою вартістю 90000 (дев’яносто тисяч) грн.  шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі –продажу будь –яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу  квартири .   

      Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк  «ПриватБанк», юридична адреса:  м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, рахунок № 64993919400001, МФО № 305299 , код ЄДРПОУ 14360570 , 131 грн.94 коп. судового збору, та 120 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи .

           В іншій частині позовних вимог відмовити.                              

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області, через Веселинівський районний суд,   протягом 10 днів з дня  проголошення  рішення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.               

      Суддя Веселинівського райсуду                                       

      Миколаївської  області                                                                                         Калараш А.А